Любов не можна купити, чи продати! Її можна, хіба що подарувати.
А подарунок ―це щось безкорисливе!
Дар ― це коли я даю, не очікуючи взамін. Просто даю тому, хто навіть не може віддати.
⠀
Ми часто не вміємо ні дарувати, ні приймати подарунків.
Так є. Навіть, як йдемо на День Народження, іменини, чи весілля, то зразу думаємо, а скільки дарували нам, щоб часом не було менше.
А, як приймаєм подарунки, то теж переживаємо, щоб не забути віддаруввти рівномірно.
⠀
Це не про подарунки!
Це вже про комерцію…
⠀
І дуже часто ось так ми торгуємо любов‘ю!
Ти мені, я тобі!
Або й «не любов‘ю»: ти мені, я тобі.
⠀
(Старий Завіт: око за око, зуб за зуб.)
Все по чесному, здавалось би…
⠀
Але це не про дар.
Не про любов!
Бо любов ― це вміння даруватись!
І приймати дарування когось.
⠀
Дуже просто дарувати речі, значно важче дарувати себе! Це по-особливому важко в контексті, коли замість того, щоб любити людей і користуватися речима, ми часто користуємось людьми, а любимо речі…
⠀
Користуємось день, два, поки не набридне…
Або ж, поки не знайдемо іншу «цяцьку», або самі станемо «цяцькою»…
⠀
На ніч, на день, на місяць… на рік… на «певний час»…
⠀
Але це не про любов!
Бо любов, це на щодень, … і аж до смерті!
⠀
І це не рутина. Це «смак життя»!
Це не життєві дні, а дні, сповнені життя! Миті наповнені життям.
⠀
Любов ― це відповідальність за всю людину!
⠀
Але нам часто так важко, бо замість любити те, що цінне, ми цінуємо те, що любимо…
⠀
І шукаєм нових «феєрверків»…
⠀
❤️ПОДРУЖНЯ ЛЮБОВ – ЦЕ ПЕРЕДСМАК НЕБА
⠀
Бо в небі ми будемо любитися!
І тільки того!
Ми будем люблені…
⠀
Скажу більше: подружнє кохання ― це передчуття Раю!
(Так, так: статевість і її апогей (оргазм) придумав Бог! Це Він нас створив такими! Чоловіком і жінкою.)
⠀
Так само, як і Євхаристія!
⠀
І одне і друге: це безкорисливе дарування свого тіла.
Усього себе!
Без резерву…
І аж до смерті!
Бо любов – це відповідальність, на все життя, а не «поки не набридне»…
