Заздрість — один із найогидніших гріхів. Він починається з негативного почуття неповноцінності, прогресує в неприємне почуття образи, а потім застигає в нудьзі, пінистому безладді гріхів. Навіть коли заздрість отримує те, що вона хоче — зруйнувати або забрати добрий дар іншої людини — вона все одно залишається порожньою, і повинна перенаправлятися на новий об’єкт ненависті.
Ніщо з цього не запалює хоч якісь центри задоволення в мозку. Жорстокість, жадібність, хіть, марнославство, гордість і всі подібні гріхи приносять хоч якесь задоволення. Заздрість — прекрасний приклад гріх, який перетворює людину на раба — він заволодіває всім вашим серцем, душею, розумом і силою і не дає вам нічого (навіть активованого центру задоволення) натомість.
Одягніться в любов, щоб зняти заздрість
На щастя, для християнства, це є нашим правом і нашим обов’язком —
„А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди.“ (Ефесян 4: 22-24).
Християнин, який бореться з гріхом заздрості, може помилково відчути, що він начебто більше бере участь в перестрілці, ніж у битві. Чому? Бо заздрість легко зберегти в секреті, навіть від самого себе. Як і інші гріхи, людська уява завжди намагається поставити його на друге місце за шкалою гріха. Заздрість не може бути настільки ж небезпечна, як блуд, тому якщо її ніхто не бачить, то вона нікому не завдає шкоди. А навіть якщо заздрість колись і зробить свій плід видимим (у вигляді інших, відвертіших гріхів), то — ми прагнутимемо відокремити гріх, який стався як результат заздрості, не намагаючись видалити її корінь.
Але таке ставлення — помилкове.
Ось дві вагомі причини, щоб сприймати заздрість серйозно і боротися з нею.
По-перше, Святе Письмо дає зрозуміти, що, хоча людина найбільше переживає про зовнішній вигляд, Бог піклується про наше серце. Це означає, що всі розмови про те, що заздрість є „таємним гріхом“ — цілковита нісенітниця. Бог розглядає заздрість і блуд нарівні. Немає такого поняття, як таємний гріх.
По-друге, Біблія чітко дає зрозуміти: те, що знаходиться в серці, не залишається тільки в серці, тому що, як Ісус неодноразово спостерігав, то, що в серці, виходить через наші уста:
„Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють“ (Матея 12:34);
„А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину“ (Матея 15:18). Заздрість часто виробляє дію — як і будь-який інший гріх серця. Заздрість — небезпечна, вона не діє, і вона виступає з деякими неприємними друзями.
Заздрість — це монстр, і вам доведеться вести гарячу, жорстоку війну з нею. У дусі опису, наведеного в розділі 4 Послання до Ефесян, прекрасний спосіб „відкласти“ гріх заздрості — це „надіти“ чеснота любові.
Ось чотири способи побороти заздрість любов’ю.
-
Дякуйте Богові й платіть Йому славою за успіх людини, якій ви заздрите.
Ісус наказав нам молитися за ворогів як один із способів зробити їм добро:
„Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.
А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;
таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.
Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?
І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?
Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”“ (Матея 5: 43-48).
Але зневажливе серце навіть друзів перетворює на ворогів. Так це насправді чи ні, ваше серце вважає, що ваш друг чи знайомий є ворогом вашого щастя просто тому, що він або вона має (або ким є) те, що ви хотіли б мати (або ким бути).
Це означає, що ви можете молитися за свого колегу, якого ви вважаєте ворогом, і коритися слову Ісуса. Коли ви молитесь, дякуйте Богові за цю людину і дари, які дав йому або їй Бог. Дякуйте Його за те, що Він дав йому або їй успіх.
-
Просіть Бога про подальші успіхи людини, якій ви заздрите.
Так, все правильно. Моліться конкретно за подальший успіх, особливо в тому дарі, якій ви заздрите.
Просіть про певні речі для друзів, так, як би ви просили за себе.
Це означає, якщо у вас є друг, який отримує тільки відмінні оцінки і його тільки що прийняли безкоштовно навчатися в кращий університет країни, ваше завдання — молитися, щоб він продовжував отримувати найкращі оцінки, навчаючись в цьому університеті. Якщо ваша подруга вийшла заміж за чоловіка, який є межею ваших мрій, і ви б все зробили, щоб знайти такого, моліться про їх духовної близькості і взаємне зростанні в їхньому шлюбі.
-
Насолоджуйтесь дарами, які Бог дав людині, якій ви заздрите.
Те, в чому найчастіше заздримо іншим, — це не майно, а певні особисті якості: розум, краса, талант і навички спілкування. Але що дивно в цих божих дарах, то це те, що одна людина володіє цими якостями, а користуватися ними може безліч інших людей.
Це означає, що коли ви проводите час зі своєю подругою, її чарівність і історії, розказані з прекрасним почуттям гумору — це те, над чим ви можете від душі посміятися. Коли ви слухаєте, як ваш колега розмовляє на професійні теми, у вас є шанс навчитися чогось, і таким чином поклонитися Богові за те, що Він створив його таким успішним у тому, що він робить. Той факт, що ваша сестра дійсно чудово грає на музичному інструменті, як ви вже здогадалися, що у вас є можливість почути чудову музику.
Потренуйтеся робити те, чого, можливо, ви довго уникали, дивлячись на чиюсь славу твердим і рішучим поглядом. Шукайте можливості віддати славу і подяку Отцеві за те, що Він зробив.
-
Хваліть людину, якій заздрите.
При нормальних обставинах, хвалити щось — природний результат насолоди чимось, а також частина процесу насолоди цим. Тому для вас мовчазно сидіти і занурюватися в дари вашого друга або просто знайомої людини, не виказуючи захоплення, неприродно.
У Посланні до Ефесян 4:29 сказано: „Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його“.
Альтернатива, згідно цього уривку, повинна заповнити нас радістю і перспективою. Замість цього ми можемо використовувати слова, „відповідні для творення“, які „дають благодать“. Чи це можливо? Чи можемо ми зробити це сьогодні? Так, — тільки за допомогою Бога, єдиного джерела всякого доброго дару. Це звільняє нас, щоб ми хвалили нашого сусіда природно і вільно.
Кінець заздрості
Не ми робимо наші серця новими. Тільки Дух може призвести в нас любов, а це саме те, що Він обіцяв зробити:
„А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність,“ (Галатів 5:22).
Любов тече навіть зараз; Він починає витісняти інші речі з наших сердець.
„Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
Коли настане досконале, недосконале зникне.
Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
Тепер же зостаються: віра, надія, любов – цих троє; але найбільша з них – любов“ (1 Корінтян 13: 8-13).
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
