захоплення

26 Січня

Рейтинг:

Чи правильний пріоритет? Або про хори і не тільки…

Люблю співати, не боюсь поки що ні високих лавок, ні стільців, ні табуреток.

- Чи правильний пріоритет? Або про хори і не тільки…8 26 Січня
  Рейтинг:
  Люблю співати, не боюсь поки що ні високих лавок, ні стільців, ні табуреток. →
- Мій музичний колаж1 13 Вересня
  Рейтинг:
  Напевно тому, сьогодні в мені так багато життя, бо я взяла собі за постанову: "з Богом і з музикою в серці"… →
- Чи є у тебе кумир, і хто він? 01 Червня
  Рейтинг:
  Чим більше у світовій скрині нагромаджується різноманіття вподобань, переваг, принципів і просто захоплень – тим охочіше ми, часом, підлаштовуємось під них. Без упину шукаємо нового і цікавого, хочемо спробувати «все» в житті, боячись не встигнути, або ж просто відстати. Без віри хочемо догодити собі… І через це часто помиляємось. Бува і шукаємо кумирів для себе, щоби мавпувати якісь їхні повадки, що особисто нам аж ніяк не пасують. Просто тому, що маємо своє, неповторне. І ніяк тебе не збагатить те копіювання моди, манер і способу мислення (феміністки, суфражистки, ліберали чи консерватори, передові лідери стильних згромаджень чи епатажні модельєри). І знову у вищеперелічених ми не шукаємо якісь недоліки чи переваги, просто вони у своєму стилі - можливо, це їхнє кредо. Не нам про це судити. Але переймати їхні погляди, цілком відкидаючи свої переконання, особливо, коли вони плекалися з дитинства, котрі наші батьки хотіли вкорінювати впродовж нашого зростання – було б найменше що невдячно. І потім, ми би просто постали як боягузи, бо не певні чи нашу думку захоче хтось вислухати і розділити. А як казав М. Булгаков: Ви смієтесь наді мною, бо я відрізняюсь від вас. А я сміюсь над вами, бо ви не відрізняєтесь один від одного. →
- Не забути про покликання 03 Травня
  Рейтинг:
  «Вони були радісні, бо вірили в Бога, в натхненність свого життя і в своє покликання…». Хосе Луїс Мартін Дескальсо, "Чому варто мати надію". Ну уявіть! - таке можливо і навіть добре у здійсненні. Неможливо, щоб для когось це було дано, а комусь забракло. Хіба можемо ми бути обмежені у досягненні вершин, якщо плекаємо то бажання і доводимо до якогось рівня? Зупинитись на пів дороги своєї праці, коли вкладав у неї найкраще, що є в тобі – це те саме, що дозволити оперіщити себе батогом, ні за що, ні про що. О... так думати, що нічого не вдається - нема сенсу, бо я не змогла чи не зміг... Забути у своїх клопотах про натхненність? Відмовитись від наснаги? Закопати талант? Це просто несправедливо. І ми насмілюємось ще дивуватись, ну чому ж те життя - таке одноманітне… Звикаємо до «рутини життя» і думаємо, що так повинно бути. Запитуємо один одного: - Ну як ти, як ти? Похмура відповідь: - Та що… Робота – дім, дім – робота. Нічого новенького. →

СТАТТІ

НОВИНИ

Новий християнський фільм «Воскресіння Христа» побачив світ

Читають

No articles

Коментують

No articles