Без прощання

17.10.201218:59 Леся
Штокало
Він телефонував до неї однієї і тієї ж пори, майже в один і той самий час, вітаючи із Новим роком та святами. Так що дзвінок має бути... А ще при розмові він називав її красунею. І вона й справді почувалася такою. Та не довго тривало це знайомство. Несміливість і страх якось розбили ніжне дзеркальце почуттів назавжди.


Цього дня вони таки домовилися про зустріч. Був чудовий зимовий вечір.

Вони прогулювалися по сріблястому килимі снігової доріжки. Сніг поскрипував під ногами, і у відблиску місяця видавався килимом із самоцвітів. Дівчина слухала приємні слова юнака, якими він дивував свою красуню. Та раптом дивний неспокій закрався у її серце. "Він полонить мене!", - подумала дівчина, яка так завжди бажала незалежності. І от не думаючи ні про що, не попрощавшись зі своїм юнаком, дівчина не тямлячи себе, побігла по білому снігу, що виблискував у сяйві місяця. Юнак стояв і не розумів, що діялось... Ще думав, що його красуня повернеться, однак ні... Сумніви і страх полонили її серце і розлучили їх назавжди. Більше вони не бачились.. Його почуттів не знаємо, а вона все життя шкодувала, що втратила радість дружби з юнаком.

Часто в своєму житті ми хотіли б зробити той чи інший крок, та стоячи на півдорозі до нього і маючи можливість просто здійснити його, ми відступаємо назад, втрачаючи тим шанс, дарований нам Богом. Вчімось довіряти людям, вчімося дружити, вчімось любити, поборюймо свої страхи, чинімо крок на зустріч один одному. Зранивши когось, в першу чергу ранимо себе.

Зрозуміла це красуня і через багато літ прошепотіла: "Господи, прости мені!".

Зроби це і ти...

Фото: school.xvatit.com

Рейтинг: 3.8 Голосів: 4 Переглядів: 786
Ваша оцінка: 9469

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар