Люби мене, бо кину до пекла!

06.10.201222:00 Максим
Гонтар
Якось мені показали такого демотиватора: ікона Найсвятішого Серця Ісуса, на іконі надпис товстими чорними літерами, російською мовою: "Люби мене, бо кину до пекла!". Мені було дуже неприємно, я відчув образу за нашого Спасителя, і хоч стримався, це відчуття залишилось зі мною, зрештою переросло у гріх гніву, і певно збережеться аж до моєї сповіді. Але дещо можу зробити вже зараз - розібратися у ситуації. Згадане зображення помиляється двічі. Вперше помиляється, коли опоганює сторонніми злими надписами і зводить до жарту саму святість ікони, освяченої через зображеного на ній Бога. Вдруге помиляється, коли неправдивою, злою реплікою опоганює муки Сина Божого на хресті за спасіння кожного з нас, та милосердя Судді, що чекатиме кожного з нас після смерти. Чому ікони для нас є сакральними, святими? Для чого вони нам? Одним з ранніх іконописців був святий Євангелист Лука - він перший написав ікону Пресвятої Богородиці. Справжні ікони - богонатхненні, вони, так само як і Євангеліє, є даром для нас від Духа Святого. Церква Христова не раз вже билася з єресью іконоборства, цій темі присвячено багато творів святих Отців Церкви.


Святий Іоанн Дамаскін, свідчення древніх і славних святих Отців про ікони:

"XVII. З життєпису Іоанна Златоуста, [де] буквально написано так: ... Блаженний Іоанн дуже полюбив послання мудрійшого Павла. ... Мав же він і зображення цього Апостола на іконі [в тому місці], де він з причини слабкості тіла відпочивав на короткий час. Бо він по природі був схильний багато спати. І коли він прочитував його послання, то, не зводячи очей, дивився на зображення, і з такою увагою дивився на нього, ніби Апостол був живий, - прославляючи його і, уявляючи собі, до нього направляючи увесь свою роздум, і через споглядання [зображення] розмовляв з ним."

Святитель Симеон Солунський:

icon Christ2

"Зображуй фарбами згідно Передання, цей живопис так само істинний, як Писання в книгах, і Божественна благодать спочиває на ньому, тому що святим є те, що він зображає."

Святитель Феофан Затворник Вишенський:

"Ікони ... не містять чудодійної сили, але Господу вгідно являти диво від них або в присутності їх: чи для збудження віри у когось, хто віру проявляє, чи для цього та іншого разом. Потім високе вшанування цих ікон вже послідує природно, як заради того, що Господеві вгодно було через цю ікону явити милість Свою, так і тому, що прагнуть і собі сподобитися тієї ж милости через цю ікону."

Преподобний Симеон:

"Коли я одного разу підійшов до образу  Пречистої, що народила Тебе [мається на увазі ікона Богородиці], Ти Сам, перш ніж я встав, став бачимо усередині мого жалюгідного серця, зробивши його світлом."

Преподобний Іоанн Дамаскін:

"Святі бо і за життя були сповнені Святого Духа. Так само і по смерті їх благодать Святого Духа невичерпна, перебуває і в душах, і в тілах, і в їх рисах, і в святих їх зображеннях."
"Якщо до тебе прийде один з язичників, кажучи: покажи мені твою віру ... ти відведеш його в церкву і поставиш перед різними видами святих зображень."

Праведний Іоанн Кронштадтський:

"Ікони є потрібні нам за нашою природою. Чи може природа наша обійтися без образу? Чи можна, згадуючи про відсутнього, не уявляти його? Чи не Сам Бог дав нам здатність уяви? Ікони - відповідь Церкви на кричущу потребу нашої природи."
"Господь весь у всякому місці; тому Він весь же і на іконі, і на лик Спасителя на іконі треба дивитися як на живого Спасителя."

Священномученик Мефодій Сповідник:

"Так само, як багато хто в будинках своїх робить зображення, дружини - своїх чоловіків, батьки - дітей своїх, діти - батьків своїх, по причині любові та взаємного зв'язку, і для незабутньої пам'яті, так що і цілують їх - втім, не як богів, а заради пам'яті і любові до них, так годиться розуміти і про ікони святих, що для нагадування і для нашої любові, і для виправлення життя нашого, а разом і язичників, що приступають до віри в Христа Ісуса, для показання доброго їхнього свідчення, вони написані в церквах і книгах."

Тож ікони справді потрібні нам, вони є святинями, подібними до Євангеліє. Ми повинні їх шанувати та постійно використовувати задля спасіння.

Щож до любові, то ми знаємо, джерелом Любові є Сам Господь Бог, тому не полюбивши Бога, не можемо насправді любити і своїх ближніх (пор. 1 Ів. 4:16).

ChristLove1

Хтось може сказати - а яким правом взагалі хтось когось відправляє у пекло? Такі питання вказують на нерозуміння нами основного - що таке пекло. Пекло - це повна ізоляція від Бога, це відсутність Його Любові (пор. Мт. 25:41). Пекло - це залишитися сам на сам зі своїми гріхами, котрі вже буде нікому пробачити. Не Бог відсилає нас у пекло, ми самі вибираємо, хочемо ми бути з Богом, чи ні.

ChristLove2Але чи хоче Бог, щоб я потрапив у пекло? Бог не хоче смерті грішника, але його спасіння! (див. Єз. 33:11) Бог так полюбив мене, що віддав Сина Свого Єдинородного заради мене (Ів. 3:16). Христос зробив усе для мого спасіння - заснував для мене Святу Церкву, приніс мені Євангеліє, Своїми стражданнями на хресті викупив мої гріхи, врешті зіслав Духа Святого, Вчителя та Утішителя. Чого мені ще? Я повинен тільки покаятись у своїх гріхах, увірувати, причаститися Тіла та Крови Сина Божого. Син Божий не буде суддею злим, який би вишукував чим осудити мою душу, навпаки, Він - Суддя Милосердний, шукатиме, чим би оправдати мене і як дарувати мені життя вічне. Тому це страшно - сміятися із милосердя Божого. Бог не гордий, якщо я свідомо цураюсь Його, Він може піти з мого життя. Але тоді я пізнаю пекло ще на землі.

Страшно також і сміятися з тих грішників, що по невіданню бачать Христа злим тираном. Що може бути страшніше за втрату життя вічного і перебування у вічних муках?

Як воно, чути сміх вояків що б'ють та обпльовують Христа, одягають на Його голову терновий вінок, чіпляють до Його хреста насмішливу табличку "Цар Юдеї"? 

ChristPassion0

Як воно, чути сміх над Спасителем та найбіднішими немудрими грішниками? Якщо хто хотів би пояснити це такій людині, то мав би знайти щось сакральне в її житті, щось що вона шанує та думає ніби любить. Мабуть такій людині можна було б показати у відповідь фотокартку її матері із надписом: "Дзвони, інакше не вишлю грошей!" - абсудно і жорстоко, цинічно і пустосердно. Так, це - зло. Не беріть з мене поганого прикладу, але навчіться до чого може довести людину гнів.

Знаю, що та людина насправді не є така зла. Адже каже Апостол: "Бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю" (Рим. 7:18-19)


Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас!


Фото: discountcatholicstore.comsunnyray.orgwriteforacause.orgelcristo.orgorthodoxinfo.com

Рейтинг: 4.0 Голосів: 3 Переглядів: 1876
Ваша оцінка: 9367

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар