Тиша

07.06.201213:53 Станіслав
Б'ялковський
Тиша. Тиша серед тиші і тиша серед вирію та хаосу. Як це пояснити? Думки, що потребують слів. Слова, що потребують вироку. Вирок, що потребує помилування. Помилування – це любов. Любов – це Бог. Ми шукаємо Бога! Для кожного - різне розуміння Бога. Дехто ховається від Нього через свої гріхи, дехто вважає, що Бог має важливіші справи й не думає про нього. А ще інші шукають Бога серед пустелі думок, серед далеких планет і думають, що ще все попереду, Бог ще дає нам можливість пожити без Нього. Як же ж вони помиляються... Всі ми створені для Небесної країни. Білі і чорні, немічні і здорові, багаті й бідні мають можливість ввійти до Неба. Та спочатку потрібно відчути своє покликання. Бо всі ми є покликані до святості, до спасіння. А хтось думає, що покликання – це стати лікарем, вчителем.


У деякій мірі так, але це лише на певний, дуже короткий час. Бо головне наше покликання – бути людиною, бути істинною людиною, перейти межу цього життя, через цей земний шлях. Земне життя – це життя за Адамом, ми мусимо терпіти через гріх перших людей. Але що наше терпіння? Христос, Який не мав гріха, прийняв на Себе всі гріхи світу, Він обмив нас, дав нам одяг чистий і мусимо цей одяг прийняти.

Тиша. Що ми чуємо в тиші? Проблеми, земні турботи, матеріальні речі і лиш десь там ледь-ледь проривається блиск душі. Той вогник прагне розгорітися й коли він запалає, то ми не будемо боятися холодної тиші у пустелі туземного життя. Духовний вогонь не спалює, він зігріває, його тепло робить щасливим тебе і ближніх.

Тиша. Подивись у тиші на Христа. Почуй у тиші Його голос: «Брате, сестро, не бійся, ходи за Мною». Та щоб почути цей голос, ми маємо так багато відкинути. Ні, не обов'язково все відкинути повністю. Просто відкиньте земне на задній план. І завжди майте перед собою образ Христа, дивіться Йому в очі, ці очі бачать усе наше життя. Ісус - наш найкращий друг, привітайте Його, розкажіть Йому про всі свої проблеми.

Тиша. Відчуваю себе зайвим тут. Друзі зникають. Інші не розуміють. Ісуса також не розуміли. Його зневажали Його мучили, а Він любив. Не просто любив. Він з любові до нас помер.

Ми не самі, Ісус завжди з нами. Усміхнімося Йому і скажімо: «Ісусе, ми Тебе любимо!».

Фото: diary.ru

Рейтинг: -   Переглядів: 1081
Ваша оцінка: 8082

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар