Доля

19.01.201215:08 Андрій
Чик
О, доле ти моя! Ти Доля Така тяжка, немов неволя. Чому, сумна ти доле? Серед ночі ти йдеш у поле На одинці з вітром розмовляєш, Чому про кохану не питаєш? Не питаєш де моя мила, Чи вона ще не розлюбила?


 

Чому волосся ти її розвівав,

Щоб я кохану не цілував?

А я у неї закохався

І від тебе відцурався.

Вернись до мене і пробач

Почуй, друже, мій плач.

Пройдуть роки і розвіють почуття

Та до мене не вернеться любов моя.

Моя Доля знову по полю гуляє,

Тихесенько з вітром розмовляє.

А я біля зимового гаю

На коліна перед Богом припадаю

Як і колись відповіді питаю

Чому, Господи й досі її кохаю.

Рейтинг: 5.0 Голосів: 2 Переглядів: 1586
Ваша оцінка: 6557

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар