Обережно: церковні секти! Про важливе простими словами

14.02.201611:47 о.Олег
Кобель
Напевно у кожній єпархії є ті, яких люди і вони самі себе називають священиками. Для адептів такої особи зовсім байдуже, що Церква устами єпископа не вважає його священиком, а часом і взагалі позбавляє статуса члена Церкви. Є кілька фактів, які допоможуть людям, що не до кінця втратили здатність думати, зробити певні очевидні висновки


Ніколи не перестаєш дивуватися людям. Те, як сотні людей можуть перетворитися у біомасу завдяки вмілій маніпуляції провідника, часом просто вражає. Не буду писати про приклади сект у звичній для нас інтерпретації. Дуже цікавим явищем є секти в Церкві, єпархії, деканаті, парафії. Може це звучить надто незвично, але інакше це назвати не можна. Люди, які не хочуть чути аргументів, закривають вуха, щоб не почути правду, не бачать очевидних речей і живуть ілюзією про ідеального священика, є потенційними сектантами.
    Напевно у кожній єпархії є ті, яких люди і вони самі себе називають священиками. Для адептів такої особи зовсім байдуже, що Церква устами єпископа не вважає його священиком, а часом і взагалі позбавляє статуса члена Церкви. Є кілька фактів, які допоможуть людям, що не до кінця втратили здатності думати, зробити певні очевидні висновки. Хоча є певні сумніви щодо того, що ті, яких ця стаття стосується, взагалі її зможуть дочитати до кінця. Це радше стаття на випередження, утримання нас від кроків, які можуть коштувати нам спасіння. Я не входитиму в юридичні тонкощі, а спробую, як я люблю казати, “на хлопський розум” роз’яснити деякі важливі речі.
     На сам початок, потрібно зрозуміти, що силою факту хрещення в ім’я Пресвятої Тройці, кожен з нас, християн, стає членом особливої спільноти людей, яка має свою назву – “Церква”. Більше того, кожна охрещена людина має особливий духовний зв’язок із тією малою спільнотою Церкви, яка має назву “парафія”. Кожна парафія є очолювана особою, яка має призначення для духовної опіки парафією. Особа, яка призначає називається “єпископ”. А той, кому є довірено опікуватися парафією від імені єпископа, називається “священик”. Кожної Служби Божої та в часі інших богослужінь, священик згадує свого єпископа, як знак вірності тій присязі, яку він давав при висвяченні в сан священика і вираженням духовного зв’язку із Архиєреєм.
Є такі “парафії”, які є узурповані  людьми, що називають себе священиками.  Коли священик на Літургії не згадує єпископа, митрополита і Патріарха, це є першим для вас тривожним дзвіночком. Ви є членом не парафії і промовляє до вас особа, яка не має повноважень не те що проповідувати, а й служити Літургію та сповняти треби.Часом буває так, що священик згадує церковну ієрархію, але з амвона або поза стінами храму настроює людей проти церковної ієрархії, є як мінімум лукавим, а насправді звичайнісіньким брехуном та маніпулятором. І не дивіться на його регалії, мнимі заслуги, як от будівництво храму, довголітнє служіння у конкретній громаді. Ці речі не мають нічого спільного із підставами для самоуправства і присвоєння собі духовної влади над паствою.
        Підемо далі. Вас має насторожити той факт, що до вашої Церкви не приїжджають на богослужіння інші священики, які є на сусідніх парафіях. Ви можете не знати про церковні кари нічого, але те, що на храмовий празник у вас немає священиків із сусідніх парафіяльних спільнот, це повинно служити ще однією пересторогою. Часом на молитві є інші священики, але ви їх не знаєте і самі вони не мають своїх парафій. Це є також зайвим свідоцтвом того, що ви молитеся не там і не з тими.
            Важливим аргументом для вас особисто має служити факт офіційної думки єпископа, що має всю повноту влади у довіреній йому єпархії. Ця думка виражається у церковних документах, які читаються по інших парафіях, розміщені на офіційному єпархіальному сайті чи висловлюється офіційними та компетентними представниками єпархіального управління. Часом це є найскладніше, позбутися негативу, який виливається з уст того, кого ви вважаєте новітнім мучеником через “свавілля єпископа” і тверезо оцінити всю ситуація. А вона полягає в тому, що Церква не має демократичного устрою, який повинна мати держава. Устрій Церкви є прописаний церковними правовими документами і поважається з боку світської влади. Це означає, що священик або визнає церковне право, або просто не може сповняти своїх священичих функцій. Візьмемо до прикладу Святу Тайну Миропомазання. Її отримує кожен, відразу після Хрещення. Матерією цієї Святої Тайни є особлива речовина, яку називають “миром”. Миро виготовляється в часі особливого богослужіння у Страсний Четвер і очолює це богослужіння Глава Церкви. Він передає зварене миро для кожного єпископа своєї Церкви, а ті передають для парафій. Це є таким особливим виявом духовного звя’зку всієї повноти церковної спільноти. Якщо ваш священик не поминає свою церковну ієрархію, відмовляється визнавати рішення єпископа і Церковного трибуналу, звідки він візьме цю речовину – освячене миро? Вкраде у іншого священика, зварить самостійно, використовуватиме кілька років одне і те ж?  А як щодо інших Святих Тайн? У нашій Церкві її вділяє священик, а не той, кого вважають священиком. Люди, які незважаючи на рішення єпископа наважуються отримати шлюб через руки людини, яка є самозванцем, повинні знати про неважність його укладання. Це так, якби вони взагалі жили без шлюбу.
          Спільнота людей, які взяли курс на відокремлення від повноти Церкви, так чи інакше приречена на духовну деградацію. І навіть, якщо комусь ваш пастир виглядає харизматичною та обдарованою особою, людиною несправедливо переслідуваною і тим, який потребує вашого співчуття, це не є причиною втрачати розум і оглянутися навколо. Спробувати трохи відсторонено подивитися на всю ситуацію і відкинути всілякі емоції. Чи не стала ваша спільнота чимось на зразок секти, яка має свого гуру у священичих ризах. Гуру, який не любить каверзних запитань, гуру, якому дозволено орудувати коштами, бути випившим. Гуру, від якого часом відвертається сім’я або його сім’я відвертається від інших священичих сімей. Гуру, який солодкаво згадує церковну ієрархію, відмовляючись визнавати над собою всяку владу. Гуру, який має своїх депутатів, суддів та інших “сочуствующих”. Спробуйте також відсторонено подивитися на тих, хто моляться поруч. Як часто вони їздять на прощі, приступаючи до святих Тайн через руки інших священиків? Як часто вони беруть участь у храмових празниках на інших парафіях? Як часто з їхніх уст звучить фраза “Та всі вони однакові”, “дивіться як вони жирують”, “всі священики грошолюби” “ніхто не є таким, як наш отець”. Якщо це не є для вас ні дзвоном, ні дзвіночком, то вітаю вас: Ви належите до мнимої парафії, а радше секти.
 
Фото: unrel

 

Рейтинг: 4.6 Голосів: 18 Переглядів: 2900
Ваша оцінка: 106633

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (14)

+

Додати коментар



    • 14 Лютого, 2016 13:42Ірина Кисилевич Відповісти
    • Небезпека потрапити до псевдокатолицької секти є в кожного. Мій дім- за 15 хвилин ходьби і лефевристи, і "догналівці". Добре, що на моїй парохії публічно зачитували Церковні документи про покарання цих
      осіб.


    • 14 Лютого, 2016 12:08Вктор Денисюк Відповісти
    • 1. " Миро виготовляється в часі особливого богослужіння у Страсний Четвер і очолює це богослужіння Глава Церкви."
      2. Кл.1: 15. Він - образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, 16. бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було Ним і для Нього створене. 17. Він раніш усього, і все існує в Ньому. 18. Він також голова тіла, тобто Церкви.


    • 14 Лютого, 2016 15:41о.Ростислав Пендюк Відповісти
    • Володимире, напишіть будь ласка свою електронну адресу, щоб адміністратор спробував змінити Ваше ім'я.


    • 14 Лютого, 2016 14:16о.Олег Кобель Відповісти
    • Перепрошую, Отець і Глава Церкви, Блаженніший Святослав.


    • 15 Лютого, 2016 23:32о.Олег Кобель Відповісти
    • Ніхто вас не б'є. Просто ви себе називаєте вірним УГКЦ, а не знаєте власного Катехизму. Там ясно написано, що Синод єпископів очолює Глава і Отець Церкви.Чи ви думаєте, що укладачі знають Писання гірше вас? Це головний віровчительний документ УГКЦ, якщо що.


    • 16 Лютого, 2016 23:40о.Олег Кобель
    • А я чомусь думав що Біблія не є документом, а джерелом і підставою всі віровчительних документів.


    • 16 Лютого, 2016 13:28Володимир Голуб
    • А я чомусь завжди думав, що головний віровчительний документ УГКЦ - Біблія.


    • 14 Лютого, 2016 19:03Roberto Gambero Відповісти
    • Думаю, п. Володимир вважає некоректним вживання титулу "Глава Церкви" до Блаженнішого Святослава у контексті приготування мира, маючи на увазі, що Глава Церкви - це Ісус Христос.


    • 15 Лютого, 2016 22:07Володимир Голуб
    • Ів.18: 23. Озвався ж Ісус до нього: «Якщо Я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш Мене?»


    • 15 Лютого, 2016 21:26о.Олег Кобель
    • П. Володимир. Це вже стає вашим фірмовим стилем. Вирвати фразу з контексту, поміняти адресатів, поміняти поняття і використати це, як аргумент. Диявол також цитував писання тоді коли це було йому вигідно. Не повторюйте чужих помилок.


    • 15 Лютого, 2016 17:41Володимир Голуб
    • Мр.7: 13. Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!"


    • 15 Лютого, 2016 14:40о.Олег Кобель
    • Окрім Святого Письма є ще і передання. Звичайно, що Христо є Головою Церкви. Але в нашій традиції є вживати цей термін до того, хто очолює УГКЦ. Немає ніяких суперечностей.


    • 14 Лютого, 2016 20:16Володимир Голуб
    • Ісус Христос - Глава Церкви в будь-якому контексті. Святослав Шевчук - Верховний архиєпископ Києво-Галицький, митрополит Київський — предстоятель нашої Української греко-католицької церкви.


    • 14 Лютого, 2016 17:20Володимир Голуб Відповісти
    • Еф.1: 22. І Він усе підкорив під Його ноги й вивищив Його понад усе, як Голову Церкви, 23. яка є Його тілом, повнотою того, що виповнює все в усіх.