"Мовчання ягнят", або коли мовчання не є золотом

11.02.201610:15 о.Олег
Кобель
Звідки цей страх стати на захист честі й гідності спільноти вірних, до якої самі ж і належите?


Досвід соціальних мереж для мене є дуже цікавим, адже дозволяє ставити певні діагнози хворіб цілого суспільства. Не секрет ні для кого, що акаунт людини в соціальній мережі може про неї сказати дуже багато. Її зацікавлення, родинне життя, фотографії, особисті дописи та коментарі дозволяють побачити те, що насправді її турбує.

Маючи кількарічний досвід спілкування у більшості соціальних мереж, які є в Україні, я не можу не констатувати факту, що ми дуже мало змінилися від часів радянського минулого. Нашому суспільству, назагал, ніяк не вдається вбити в собі того перестрашеного і вічно ниючого совка, з матюками на устах, який перепощує все, навіть відверту неправду. Вічне незадоволення тими, кого обирають до влади, постійне ниття з приводу цін, несприйняття іншої думки та позиції і найстрашніше для мене, бажання за будь-яку ціну показати Церкві її місце, місце в кутку. Найцікавіше спостереження в тому те, що найбільше того «совєтікуму» є в людях, які себе називають націоналістами, плутаючи трохи це поняття. Ті, що вважають себе щирими українцями, вважають за честь плюнути в бік Церкви, обізвати священика «дармоїдом і грошолюбом», не забуваючи додати, що кожної неділі ходять до храму, де це досвідчують. Повторювання мантр про те, що у всіх храмах розписані непомірні побори за треби, заїжджені фрази про священиків на мерседесах, тицяння інквізицією і хрестовими походами віддає червоним душком від таких рідних серцю галичан у вишиванках.

Маючи серед друзів у Фейсбуці сотні представників інтелігенції, мені просто ніяково читати їхні коментарі, в яких постійно звучить ця до болі знайома фраза: «Чого Церква пхається?». Пхається до школи, пхається до університету, пхається до лікарні, пхається, пхається, пхається. Наш совок, який живе в районі головного мозку не може зрозуміти простої речі. Церква, це не «церковники», не «представники середньовіччя», не «служителі культу» і не «сільські ксьондзи». Членом Церкви є студент, викладач, лікар, воїн, пожежник, зрештою, кожен охрещений в ім’я Пресвятої Трійці. Тому Церква є всюди, де є її діти. Те, що за Конституцією, Церква відділена від держави, не означає, що Церква відділена від її дітей, тих, хто носять ім’я «християнин». Цей совок в голові, як особлива птаха, не дає спокою тисячам людей, які вважають Церкву перепоною прогресу, а віру – забобоном і пережитком минулого. Скільки вже скандалів було і скверних, і культурних, і земельних, і  скільки їх ще буде на теренах «Українського П’ємонту», де лише чекають приводу принизити Церкву, виштовхати її на маргінес суспільного життя, а тих, хто представляють Церкву – просто зацькувати. Коли переглядаєш сторінки наших галицьких патріотів-християн, згадку про Бога можна хіба що зустріти в контексті гасла «Бог і Україна». Від цього дивно, чому взагалі тут згадується Бог на першому місці, якщо в дописах на сторінці християнством і не пахне. Все решта – бруд про священиків, бруд про Церкву і бажання прирівняти всі конфесії під один знаменник. Я вже звик вислуховувати звинувачення в тому, що я вивчився за гроші, за гроші став священиком, за гроші отримав парафію і заради грошей є священиком. А скільком людям в Україні та поза її межами шкода моїх парафіян, які повинні мучитися, маючи такого темного та грошолюбного священика! У мене виробився імунітет до образ себе і родини, але ніяк не можу змиритися із образою гідності тисяч українських душпастирів, які є прекрасними священиками. Десятки з них мають за плечами закордонні студії, мають повагу в більшості своїх парафіян, і є щирими українцями тільки тому, що добре сповнюють те, до чого покликані.

Чомусь починає надоїдати цей прийом кількох ЗМІ, коли в пошуку за дешевою сенсацією, береться приклад недобросовісного священика і відразу навішується ярлик на цілу Церкву. Це виглядає на сплановані дії: підірвати довіру українців до Церкви, як суспільної інституції. Я майже не зустрічав на сайтах наших популярних галицьких ЗМІ розповідей про суспільно значиму роботу, яку проводить Церква і священики зокрема. Чи читав хтось на ZAXID NET статті про християнські табори, капеланство лікарень і учбових закладів, катехитичні школи, спортивні секції, дитсадки, допомогу потребуючим? Якщо і є такі новини, то чомусь не мають і половини того резонансу, як згадка про священика, який окропив йорданською водою автосалон. Я не перестаю дивуватися пасивності людей, які щонеділі ходять до храму, віддають дітей до церковних гуртків та секцій, спілкуються із нормальними священиками, зачитуються церковними виданнями і їздять по прощах! Невже так складно стати на оборону Церкви, честі і гідності священика чи єпископа? Невже у кожного з вас священик особисто вимагав «енну» суму грошей за треби? Невже у вас всіх на парафії священик говорить нудні та нецікаві проповіді, має мерседеса і живе багатше більшості українців? Звідки цей страх стати на захист честі і гідності спільноти вірних, до якої самі ж і належите? Сумнозвісні акції, у яких беруть участь десяток-другий людей має більший розголос, ніж кількатисячні прощі, велелюдні молодіжні з’їзди, конференції за участі сотені-тисяч людей! Коли стоїть вибір: оборонити священика чи дерево, вибирається друге.

Не розумію цього «мовчання ягнят», коли Церкві вказують на двері, коли йде мова про життя ненароджених дітей і спекулюється на праві жінки дати чи відібрати життя. Скільки коментарів є за право на вбивство і скільки є на захист Божого Закону? Або чому так мало освітян-християн не захищають право мати можливість молитися в шкільній каплиці, запрошувати священика для бесід і дбати про належне християнське виховання? Де є голос наших батьків, які мали б винести з родини те наше «Без Бога, ні до порога»? Де голос правдивих патріотів-християн, які проти нав’язування нам поганства під соусом рідної віри? Де ви християни, коли патріотизмом вважається плекання ненависті, висміювання наших релігійних обрядів і ллється бруд на ту Церкву, яка за століття довела, що є завжди з народом? Де голос тих людей, які завдяки Церкві здобули освіту, в т.ч. і закордоном чи отримали кошти на лікування? Де голоси наших солдатів, якими опікується Церква, надаючи не тільки духовну, але і матеріальну допомогу!. Де голос тих, хто лежав в лікарні і яких провідав священик, розрадив в лікарні, а може і зібрав гроші чи ліки на лікування?  Це не той випадок, коли «мовчання – золото».

Я не є ідеалістом в тому питанні, що вважаю всіх священиків добрими пастирями. Часом подивляю терпеливість людей, які десятки років терплять на собі «духовні тортури» деяких моїх співбратів. Але і тут є страх: страх підписатися під листом звернення до єпископа, страх піти і в очі сказати священику його промахи, страх вголос назвати прізвище. Я розумію, що цей наш совєтський чоловік всередані так виявляє себе, але не розумію, звідки цього в молодих людях. Напевно існує такий вірус червоного кольору, який повітряно-крапельним шляхом потрапляє в слабкий організм несформованої людини. Так чи інакше, ця стаття про те, чого нам бракує. А бракує нам одного - ВІДВАГИ!

Блог о. Олега Кобеля

Фото: kp.by

Рейтинг: 4.9 Голосів: 35 Переглядів: 2002
Ваша оцінка: 106628

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (16)

+

Додати коментар



    • 13 Лютого, 2016 07:48Олег Пендюк Відповісти
    • Чомусь коментування зводиться надто часто до обов’язкового жорсткого опонування або гострих суперечок. А давайте підтримаємо себе навзаєм!
      Я підтримую о. Олега Кобеля по суті, про це, мабуть, напишу окремо в блозі. Підтримую теж п. Володимира в тому, що потрібно більше біблійних гуртків, але не вважаю, що це обов'язково відповідальність священиків. Люди самі мають об'єднуватись в гутки. І нехай будуть поряд і біблійні, і рукоділля, і Просвіта, і спортивні. А ще на підтримку п. Володимира в технічному аспекті. Редактори, відгукніться, будь ласка, чому п. Володимир став Марією Дзямка?


    • 13 Лютого, 2016 10:17Вктор Денисюк Відповісти
    • Христос Рождається! На слова "не вважаю, що це обов'язково відповідальність священиків" відповідь дає Євангеліє: "Ді.6: 2. Тоді дванадцятеро прикликали громаду учнів і сказали: «Не личить нам лишити слово Боже і при столах служити. 3. Нагледіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, а ми їх поставимо для цієї служби; 4. самі ж ми будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова»". Служіння Слову - першочерговий обов'язок священика. Та й мирян зрештою теж, але першість має бути за священниками. З повагою до всіх Володимир.(Не Марія Дзямка :).


    • 13 Лютого, 2016 11:26Олег Пендюк Відповісти
    • Славіио Його! І Словом і Ділом! Хоч і визнаю, що "спочатку було слово". Більше про це в своєму блозі, допис вже висланий, сподіваюсь незабаром буде опублікований.


    • 13 Лютого, 2016 11:48Олег Пендюк
    • Перепрошую за помилку! Славімо Його! І теж з повагою Олег П. P.S. І теж питання до компетентних осіб. Чи є зараз опція редагування коментаря? Не міг знайти.


    • 12 Лютого, 2016 16:03Oksana Nesterenko Відповісти
    • Прочитала статтю… так багато йдеться про Церкву і про мовчання. Розумію, болить. Мені болячи це читати. Та, якщо говорити про мене, то я лише нещодавно стала християнкою, до цього була відвідувачем храму, бо так треба, так казали батьки.
      Дякую Господові, що знайшов шлях до мого серця. Що щодня можу бачити Його роботу, яку Він провадить в моєму житті, відчувати Його любов. Він справді змінює моє життя Своєю присутністю на краще!
      Лише нещодавно, я зрозуміла що таке Церква і хто такі християни. На моє людське (просте) розуміння Церква – це люди, спільнота людей котрі повністю довіряють своє життя своєму Спасителю, Ісусові Христові. Котрий є єдиним заступником перед Отцем, котрий є Відкупитилем нашим. Головою цієї спільноти є Бог! Церква - це не місце де збираються люди, але це люди котрі збираються заради того, щоб духовно зростати, вивчати Біблію допомагати у нуждах один одного, молитися один за одного, за потреби інших людей. Християни – люди, що живуть життям уже не своїм, не для себе але для Господа. Християни – це люди котрі читають Слово, і дотримуються його практично в своєму житті. Господь не казав, що добрі діла спасають, але прийняття Сина, що помер на Хресті, Його жертви є єдиним шляхом для спасіння! Бог говорив: будьте досконалі, як Отець Ваш досконалий! Думаю, якщо людина живе для Бога, то вона повинна прагнути досконалості Його і бути мертвою для гріха. Мертвий для гріха – живий для Господа, означає жити так, щоби не засмучувати Духа Святого. Мені ж бо не приємно більше чинити гріх, коли справді люблю Господа всім серцем своїм.
      Люди котрі є Церквою, насправді завжди готові звіщати Добру звістку, турбуватися про інших, ділитись своєю любов’ю з іншими. Якщо вони люблять Бога, то будуть розуміти, що у них є все. Церква не буде нарікати, осуджувати, заздрити - бо не буде це вже тоді Церква. Не дозволить собі християнин бачачи потребу в ближнього витрачати гроші на «понти»…. І зодягнений завжди християнин у зброю Господа, і готовий до останнього захищати Його Слово, бо ж має віддане серце.
      Нажаль, багато храмів і людей у храмах, але мало Церкви, мало християн… багато традицій і мало Слова…. Проблеми не у Божих дітях, що мовчать, але проблема в тому, що люди хочуть самі собі бути богами, хочуть виправдати свої невдачі на фоні інших, є гордими, пожадливими до збагачення і заздрісними. Ось звідки випливають «націоналісти - християни» і їм подібні, котрі багато говорять про Бога, і не знають Його особисто. За рахунок ймення Господа шукають визнання для себе, шукають слави і крутизни… Перестали люди мати страх Господній, тому й чинять усі беззаконня!
      Також Церква, це люди котрі знають один одного, а не просто є відвідувачами служіння. Ви є священнослужителем у храмі, згуртуйте людей в Церкву Господа. Читайте з ними Біблію і запитуйте їх що вони думають. Прославляйте Господа у піснях, навчіть їх молитися разом один за одного і за потреби світу цього. Навчіть їх розмовляти з Богом вголос. Запитуйте їх,що Бог зробив у Вашому житті сьогодні? Як Він вас благословив? Нехай думають і бачать як Він діє у їхньому житті. Ось тоді проблеми про які ви говорите зникнуть,бо Господь через Духа Святого буду діяти в щоденно в життях людей. І ще не вигадуйте свого. Божого Слова достатньо, щоб змінити серце людини. Будьте інструментом в руках Бога!!)) …. Пишу з любов’ю ), бо вірю ви зможете зробити, те чого Бог пране від вас.


    • 13 Лютого, 2016 10:37о.Олег Кобель Відповісти
    • Підтримую кожне слово. Мені йшлося про те, щоб донести людям Церкву думку про відповідальність за ту спільноту, до якої вони належать. Це включає і оборону.


    • 12 Лютого, 2016 21:02Вктор Денисюк Відповісти
    • Цілком згідний з Oksana Nesterenko. "багато традицій і мало Слова…"


    • 11 Лютого, 2016 22:01Вктор Денисюк Відповісти
    • "підірвати довіру українців до Церкви, як суспільної інституції". Дуже гарно сказано, отче. Довели церкву до рівня "суспільної інституції" і ображаються, що на неї нападають інші "інституції". "Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові". В наших церквах парафіяльних спортивних секцій в рази більше, аніж біблійних гуртків. А вислів «мовчання ягнят», вжитий священиком, якому наказано «Паси Мої ягнята!» викликає, як мінімум, здивування.


    • 11 Лютого, 2016 23:30о.Олег Кобель Відповісти
    • Прочитайте уважніше. Стаття не про те, що хтось нападає. Так було завжди і так має бути навіть. "Переслідували мене, переслідуватимуть і вас". Стаття про те, що миропомазані християни не чуються в обовязку стати в обороні Церкви.
      Щодо кількості секцій у порівнянні з біблійними гуртками, мені буде цікаво, як відповідальному за спорт у нашій Церкві дізнатися про джерела, якими ви користувалися при підрахунку. Бо я не володію ще інформацією про кількість секцій у нашій Церкві. Дивно, звідки ця інформація у вас.
      Щодо вислову "мовчання ягнят", то вас би мало здивувати, якби я написав "мовчання баранів". А так, я вжив термін "ягнята" в тому сенсі, у якому його вживав і Христос. (позволив собі таку вольність)


    • 12 Лютого, 2016 13:17Вктор Денисюк Відповісти
    • 1. Щодо кількості секцій і кількості біблійних гуртків інформацію можна отримати із сайтів церков, зокрема і з Вашої парафії теж. Парафія повинна в першу чергу жити Словом Божим, а не тенісом і рукоділлям. Навіть у Львові важко знайти священика, з яким можна поговорити про Біблію. А що казати про села?
      2. Якщо ми маємо так багато хороших справ, то хай вони і говорять за нас, а не наші слова в соціальних мережах.
      3. Ви отче не можете не знати, з чим у загалу асоціюється вираз "мовчання ягнят", тому і вживання його недоречне загалом, а в заголовку статті особливо.
      4. Мене звати Володимир. Я вже кілька разів коментував статті У ДивенСвіт, але чомусь їх подають на сайті під іменем Марії Дзямки.


    • 14 Лютого, 2016 00:39о.Олег Кобель
    • А щодо назви статті, то не впевнений, що ви б взялися читати її з тим заголовком, який був у початковій редакції.


    • 14 Лютого, 2016 00:37о.Олег Кобель
    • Свідки Єгови взагалі лише Біблію і вивчають. Це не заважає їм бути сектою. Я роблю те, що вмію робити. І ті, хто хочуть вивчати Святе Письмо на парафії, мають таку можливість. Щодо всього іншого, то все пізнається в порівнянні. Ви мою працю на парафії порівнюєте з якою парафією?


    • 11 Лютого, 2016 15:17Олег Пендюк Відповісти
    • Крутяться на язику кілька "відважних":), але не надто важливих коментарів. І не знаю, чи варто? Як гадаєте, отче Олегу? Бо допис прекрасний! Вчасно, актуально, дуже важливо!!! Велике дякую!


    • 11 Лютого, 2016 23:23о.Олег Кобель Відповісти
    • Якби Єфрем Сирин жив у наш час, він би додав до слів своєї молитви щось на зразок цього "Дай силу утриматися від коментування всього, що я читаю" :)


    • 12 Лютого, 2016 06:06Олег Пендюк Відповісти
    • Отче, дякую ще раз, тепер, що познайомили з молитвою св. Єфрема Сирійського, там, де про "дух млявости, недбайливости, владолюбства й пустослів'я - віджени від мене"!!!...Хм, натякаєте на пустослів'я в моїх коментах?:)... Пригадую, наш син, коли був маленький і йому казали - "не вередуй", надував губки і відповідав - "а я буду вередути":) От і я кажу, а я буду "коментути":) Бо коли вперше трішки долучили до ДС, то так запрограмували: "хотілось би більше дописів, дискусій, коментарів, живого зворотнього зв'язку і т.ін".


    • 12 Лютого, 2016 12:06о.Олег Кобель
    • Зовсім все не так. Просто в соц.мережах мені часто також "крутяться на язику необовязкові коментарі", але приходиться себе стримувати. Тут інша справа. Є певний контроль за тими дописами, що можуть сюди потрапити, і це добре. І чим ширша аудиторія тих, хто дискутує, тим актуальнішим є написане. Десь у ФБ бачив вираз, щось на зразок "Господи,забери від мене бажання коментувати все підряд". Для мене це проблема, бо часто бачу, як хтось перепощує всякі дурниці, гороскопи, фейки і т.д. Просто якщо починаєш реагувати геть на все, то на важливіші речі немає часу. Але до ДС це відношення не має. Як і аналогів ДС в Україні :)