Калейдоскоп

10.02.201601:22 Тетяна
Вдовиченко
Останнім часом немов би невгамовний вихор подій, кружляючи в повітрі, дарує нестерпні моменти. Розумом все приймаєш, а серце болить і тихі сльози змивають зимові візерунки, вимолюючи у Тебе пізнання


За вікнами Різдво. Ти йдеш до Нього впродовж року, протягом життя, очікуючи, сподіваючись, несучи в своєму маленькому серці стільки Любові. Ти просто мрієш!

Правдою є те, що з часом, серце не старіє, воно продовжує надіятись та вірити. І все це ти несеш до Нього, Маленького, але такого Бажаного. Тому що саме Він є поряд, в тій глибині, яку не всі можуть побачити та відчути... В цей казковий час ловиш кожну даровану мить, прагнеш зробити щось особливе для всіх і через себе. Тому що це Твоє!

Кожного разу ловила себе на думці, що Господи, Ти хочеш мені сказати, так наполегливо прагнучи усе зрозуміти. Я сподівалась на диво... В думці докоряла, що поводжу себе, як недовірливий фарисей, виправдовуючись: «Але ж у мене стільки запитань...». Я знала, що ніхто інший мені не допоможе. І я чекала...

Дивно, як все змінюється. Події немов би калейдоскоп прокручують різні картинки: веселі й сумні. В залежності від того, як ми приймаємо та переживаємо кожну історію нашого життя...

Прагнучи радості, даруючи любов, усвідомлюєш, що не всім такі жертви потрібні. Намагаючись створити свою, ідеальну картинку, дивним способом, калейдоскоп викладає, немов на снігу вимальований тонкими пензликами пейзаж...  Картинка складена, історія закінчена, люди залишаються, а біль вщухає. Чи то нам здається, що це саме так. Насправді, біль не припиняється, просто забивається в кут. Розумію, що кожен випадок, кожна ситуація дарована нам Богом аби ми навчались жити, цінувати, берегти, навчились робити висновки. А чи всі можуть та хочуть робити такі висновки?

Останнім часом, немов би невгамовний вихор подій, кружляючи в повітрі, дарує нестерпні моменти. Розумом все приймаєш, а серце болить і тихі сльози змивають зимові візерунки, вимолюючи у Тебе пізнання.

Ось так, навколішках, до стаєнки, Тобі, Господи, принесла свої дари. Можливо, невтішні, але пережиті та вимолені. Пройдений мій різдвяний шлях, напевно, не легкий, але з Тобою і до Тебе. Він не закінчений, я знаю. І скільки би не було падінь, моє серце прагне зцілення лише у Тобі. Це я  вже точно знаю! 

Фото: sumno

Рейтинг: 5.0 Голосів: 14 Переглядів: 780
Ваша оцінка: 106592

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар