Біль

06.10.201517:08 Тетяна
Вдовиченко
Біль. Як часто ми його відчуваємо, ні не фізичний, до якого більшість із нас звикли, а саме душевний. Він постійно щемить у нашому серці, весь час нагадуючи про себе


Подумки, споглядаючи в глибину своєї душі, щось надто важливе, (найцінніше,  чим Господь Бог обдарував кожну людину), бачу маленькі дрізочки, які розривають мою душу. І на превеликий жаль вже ніяк не можеш  їх склеїти так,  аби не було видно навіть тріщин слід обов’язково залишається.

Протягом свого земного життя скільки ми накопичуємо страждань, і як важко нам із ними рухатись далі.

Чому ми такі неуважні один до одного? Чому люблячи, завдаємо стільки прикрощів, а потім за них вибачаємось? Чому під час спілкування забуваємо вкладати глибокий зміст в те, про що говоримо? Чому більшість з того, що ми робимо, на жаль, залишається на рівні слів, а не вчинків? І скільки таких "чому"?

Можливо тому, що не вміємо любити, цінувати один одного, сприймаючи такі щедрі дари, як спадок. І як невміло користуємось ним, навіть не задумуючись над тим, що втрачаємо. А втрачено багато, і як його повернути, і взагалі, чи можна це повернути?

Як навчитись пробачати образи, а ще важливіше, як навчитись забувати їх?  Пам’ять, ось що залишається нам. І тихо-тихо ми з нею йдемо по дорозі життя. Іноді силоміць приглушуючи, аби спомин не був таким важким, а іноді вона сама зрадливо про себе нагадує. 

Фото: i.i.ua

Рейтинг: 4.9 Голосів: 47 Переглядів: 2291
Ваша оцінка: 106072

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (1)

+

Додати коментар



    • 12 Жовтня, 2015 15:51Петро Басараб Відповісти
    • Любов - є надто цінний дар, щоб його дарувати будь-кому. Так, ви скажете, що Бог казав любити навіть ворогів, але одне діло є просто їх любити, маючи різні прояви любові, але цілком інше є дарувати свою любов... Перше, це наче відкрити своє серце для інших, Друге - це подарувати серце іншому.
      Слід бути дуже пильним і уважним, бо його можна подарувати тільки один раз...