Мир необхідно здобувати

16.09.201511:00 Ірина
Волощак
21 вересня – Міжнародний день миру


На Різдво Пресвятої Богородиці припадає також і день, коли у будь-якому куточку світу мають припиняти воєнні дії. Проте, ми не знаємо, якою буде кривава статистика 21 вересня цього року, скільки людей загине, отримає поранення, потрапить у полон, осиротіє, скільки стін упаде, скільки всього понівечать осколки і вирви від снарядів ворога, скільки ще зайд прийде і яку зброю вони отримають, скільки жахливих фактів приховають від нас лояльні до психіки мирних жителів ЗМІ.  Тому що в Україні ось уже другий Міжнародний день миру пройде у часі підступної гібридної війни, яка не підкоряється ані офіційним домовленостям, ані законам здорового ґлузду.

Минулорічна Хода Миру в різних країнах була присвячена подіям на Сході України. Здається, закордоном нас розуміють і підтримують, але боротьба і перемога все одно залишаються нашою особистою справою, бо велика політика завжди бореться за інтереси, а не за справедливість. Та найважливіше, що ми маємо, це підтримка Господа, бо хай там як, а Правда на нашому боці. Пам’ятаймо, що Бог ніколи не дає нам того, що ми не можемо витримати, отже і це чергове випробування нам під силу!

Ситуація в Україні дає нам зрозуміти, хто є хто, розставити пріоритети, обрати напрямок руху, і ще раз переконатися, що тернистим буває лише правильний шлях. Достоту як у «Берестечку» Ліни Костенко:

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

Події такого характеру однозначно змінюють кожного, незалежно від того, чи війна торкнулася його безпосередньо, чи він допомагає бійцям і переселенцям, чи просто відмовляється вірити у те, що відбувається, і відгороджується від негативу реального світу. Важливо скористатися цим лакмусовим папірцем патріотизму і національної гідності, виокремити людей великих, а не дволиких, щоб вкотре не повторювати власних помилок у майбутньому, щоб свідомість наступних поколінь не просто не пробуджувалася під звуки канонад, а й ніколи не поринала у рабську дрімоту.

Латинське прислів’я говорить, що мир необхідно здобувати. Ми здобуваємо його століття за століттям, з покоління у покоління, але «доброзичливі» сусіди ніколи не дають нам змоги цей крихкий мир втримати і зберегти. А це, власне, єдине чого ми прагнемо, бо всі війни в історії України можна назвати священними, зумовленими потребою захисту Батьківщини, а не загарбницькою ненаситністю. Боротьба за право бути, мирно жити на своїй землі, чесно працювати і заслужено процвітати, супроводжує нас постійно, є, мабуть, національною особливістю, елементом нашого генетичного коду.  Звитяги і зради, перемоги і поразки, досвід минулого є нашим джерелом сили і наснаги.  Не маємо права звести нанівець здобутки предків, тому мусимо перемогти й цього разу!

Хочеться вірити, що незабаром у нас буде і свій день тиші та МИРУ, дива, за яке наш народ платить життям і здоров’ям, кров’ю і сльозами, вірою і молитвою. 

P.S. Мир у світі починається з миру в душі кожного з нас...

Рейтинг: 4.6 Голосів: 10 Переглядів: 1016
Ваша оцінка: 105993

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар