Довіра...

06.08.201515:21 Руслан
Мартиняк
Чи довіряємо ми людям? Кому я довіряю? Коли я втрачаю довіру та чому?


Довіра. Ніби усе так просто – живи та довіряй: довіряй Богу, довіряй дружині, родичам, батькам, дітям, довіряй ближнім, довіряй лікарям, довіряй тим, від кого залежить твоє життя та здоров'я, довіряй владі, ...

Але довіряти не завжди так просто, а особливо коли довіра втрачена зрадою ...

Чи можемо ми жити без довіри? ... Чи зможемо без довіри полюбити, чи збудувати міwні та довготривалі стосунки, чи збудувати щасливу сімю, міцну спільноту, розвинуту державу, чи розпочати власну справу (бізнес)? Насмілюсь твердо сказати, що ні, бо без довіри – це як будинок без міцного фундаменту. Збудований на піску, коли прийде буря (складнощі в стосунках, випробовування, невдачі), почне руйнуватися, цеглина за цеглиною, і з часом перетвориться в руїну. І що більший будинок (сподівання) – то більша буде руїна.

А почне руйнуватися через те, що коли нема довіри, то почнуть зявлятися підозри, незгоди, суперечки, і це все почне лиш загострюватися, а з часом люди починають ненавидіти одні одних та зневажати.

Зазвичай усі кажуть: на початку усе так було добре, а далі була буря, .... і після неї залишилась велика руїна у серці...

Опісля того запитуєш себе, а кому ж довіряю і хто мені довіряє.

Довіра до Бога. Бог нам довіряє, але чи ми довіряємо Йому? Чи відчуваємо ми цей тонкий зв'язок взаємної довіри? Навіть коли ми впали у гріх то з боку Бога довіра залишається. Він очікує, що ми повернемся, як батько очікує на блудного сина – Бо Він свого єдинородного сина Ісуса Христа віддав на муки за наші гріхи, щоб ми спаслися. Але через власний гріх ми перестаємо відчувати цей звязок з Богом та перестаємо довіряти Богу й покладатись на Нього.

Починаємо почуватися самотніми та покинутими наодинці, але це не так: нас Бог не покинув і Він нас чекає, чекає з відкритими обіймами, чекає, що ми прийдемо до нього з повним серцем жалю та розкаяння на розмову на святу тайну Сповіді, щоб отримати довгождане прощення та очищення від наших провин, а опісля доброї сповіді Він нас запрошує на "бенкет" – на причастя тіла та крови Господа нашого Ісуса Христа.

Наші гріхи віддаляють нас від Бога, вони віддаляють нас одне від одного, а наше покаяння та постанова поправитися, навпаки, – зближують...

Тому, коли ми в добрих стосунках з Богом, нам легше пережити життиві бурі (випробування та невдачі), бо маємо можливість покластися на Божу допомогу та підтримку, а Він не забариться з допомогою.

Уся довіра починається з Довіри між Богом та людиною. Навчившись будувати та скріплювати ці стосунки, нам простіше буде будувати стосунки між людьми, для побудови щасливих сімей, міцних спільнот і, нарешті ж, розвинутої держави.

Щож потрібно, щоб відновити довіру між людьми ... потрібне взаємне прощення. Необхідно зупинитися, і щоб кожна сторона виявила свої помилки, хиба та пообіцяла поправитися, а далі – щоб пробачили одне одному. Так, це не завжди так легко та швидко, і процес відновлення довіри не такий є ж і легкий (зранені серця загоюються повільно), але до цього потрібно прагнути, бо без прощення не буде довіри та спасіння в Бозі. А коли є довіра – тоді справжня любов, а буде любов – буде міцна та щаслива сімя, в котрої неодмінно будуть щасливі діти, що збудують дружні спільноти, що збудують міцну та розвинуту державу...

Кому ж все ж таки я довіряю? і чи справді я довіряю? чи вмію пробачати іншим та бачити свої помилки ... чи вмію я по справжньому любити ...

Фото: harmoniyadushi.com, credo-ua.org

Рейтинг: 5.0 Голосів: 10 Переглядів: 2013
Ваша оцінка: 105845

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар