Інтимний зошит

26.04.201516:19 Мар'ян
Довганик
Коли ми записуємо, то концентруємо думку, формулюємо її, вибудовуємо тези, і часто хаотичні фрагментарні думки втілюються у ідеї.


Хотів би я мати такого зошита, у якому би записував усе прямісінько Богу. І то так щиро. І все-все. Бо коли я думаю, то думки мої не завжди ясні і чіткі, і якщо така каша буде летіти у Боже вухо, то хіба це те, що я би дійсно хотів йому сказати..) А коли запишу, то вже буду точно знати, чим би хотів з ним поділитися, чим похвалитися, за що подякувати, що попросити, на що поскаржитися, за чим пожаліти.

Ось чому молитви – це не просто наші якісь власні слова і прохання, а чітко сформульований текст. Навіть колись там ще півтори тисячі років тому, але вони містять те, що необхідно Богу сказати.

Так і цей зошит.

А там би я мав про що написати. І не тільки сумне. Навпаки. Багато радісного, за що дякую і перепрошую, що не завжди готовий сприймати ті дари, можливості, які він мені дає... Хочу поділитися з ним своїм досвідом, як 12-літній хлопчина переповідає батьку свої пригоди і чекає від нього слів схвалення і захоплення.

Фото: yak-prosto.com

Рейтинг: 4.9 Голосів: 28 Переглядів: 1760
Ваша оцінка: 105466

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар