Про Тата і прощення...

07.03.201516:09 Марічка
Цьомик
Вчитись мені ще і вчитись, Татуню.


Вчитися в Тебе любити і прощати, бо ці дві сили життя перемінюють і єдині є джерелом Світла.

По Великому Гніві у душі залишається темрява. І страшно, коли у один момент виявляєш, що в тебе ж насправді повна душа тієї темряви. І ти не знаєш, що почати із тим. І просто стає дуже-дуже страшно і боляче.

І тоді ти біжиш до Тата.
(все, ти в обіймах Тата)

На руках в Тата, що тебе безмежно любить, що прощає тобі усе – просто так, що ніколи тебе не покине, не зрадить, не віддасть темяві...

Найдобріший і найближчий у світі. Тато.

Тато, що не ставить умов, Тато, що любить нас, хоч би ми від Нього втікали, завдавали Йому болю, довготерпеливий і милосердний. Тато.

Бог не змушує нас ні до чого. Створивши нас, давши нам волю вибору, Він дарував нам світ і абсолютно унікальне життя. Дав нам вибір: працювати чи ні, молитись чи ні, любити чи ні... Любити Його чи не любити то наш вибір. Він нас до того не змушує.

"Любити Бога то наша свобода" (о. П. Дроздяк)

Але в тому, аби Любити Його, криється ключ до Небес.

Бо кого можна любити більше? Кого можна більше шукати, кому іще вірити? Татові, доброму і рідному, що завше є поряд. Це правда, ми маємо вибір у Любові до Нього, ми часто той вибір робимо негативний, добровільно позбавляючи себе щастя. Щастя у Ньому. Ми, може, не вміємо до кінця пізнати цього, а щастя у Ньому. Ми вільні, свобідні шукати Його і бути з Ним.

"Любити Бога то наша свобода"

Наша свобода у Ньому. У Ньому ми є вільними, непідпорядкованими обставинам, безстрашними перед злом і ненавистю, бо Його Любов, з якою з'єднуємося у наших пошуках, підносить нас понад злом, зціляє душу і виводить із пітьми. І ми звільняємося з оков зла і темряви. І ми стаємо вільними.

У сербській мові слово "любити" звучить як "волети". Любити бажати, мати волю бути з кимось. Маємо волю вибору, аби свої стежки і поривання звернути до Нього, до Досконалої Любові.

Важко пізнати глибину цього. Важко навчитися цього. Важко простити. Отак носиш гнів у серці, і маєш сатисфакцію от той чи та завдали мені болю, я про те пам'ятаю, хай і він пам'ятає, я при нагоді відплачу йому тим же, хай знає, як то, коли мене болить...

А Бог так не каже. Він просто прощає. Прощає і все. Дає пам'ять про момент упадку, дає нові випробування. Але те, що зроблено, прощає без жодних вагань.

По кроку, по крапельці мусимо вчитися того Божественного Прощення. Без нього не осягнемо Неба власне, без нього не зможемо жити і на землі.

Ми боїмося змін. Боїмося змінити себе, бо не знаємо, ким тоді станемо і яким тоді буде світ...

Але з Ним не страшно. Не страшно нічого. Там, в обіймах Тата, вже ніщо не може нам завдати болю чи страждань, там нас не знайде темрява, там добре і спокійно. Там Небо.

"Любити Бога то наша свобода"

Бог нас створив вільними. Бог звільнив нас від гріха, принісши Жертву на хресті. Бог дає нам свободу і в наших пошуках і непевностях стоїть поряд, аби при найменшому упадку підвести і зцілити.

Бути із Ним бути вільним. Тільки із Ним можна бути вільним.

Коли поряд є Тато, тоді нема нічого неможливого.

Рейтинг: 4.9 Голосів: 33 Переглядів: 2055
Ваша оцінка: 105250

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар