2015 рік, Маленькі Великі Українці…

28.01.201510:09 Олег
Пендюк
З блогу о. Андрія Зелінського: Десантник Володимир з Львівщини залишив дружину та двох синів – Владіка, якому йде п’ятий рік, і трирічного Артемку. Дружина Антоніна відвела обох на кладовище, показала могилу батька, сказала, що він у Бога і більше до них не повернеться. Але дітям властиво вірити в чудеса. Вони очікують.


Кожного разу, коли в село заїжджає чиясь автівка, біжать назустріч таткові; побачать силует, схожий на батьковий – біжать. Щоразу вони зустрічають татуся…

Ретвіт Ніколая Сєрбіна (з перекладом з російської):

Обідня пора, друга година. Novus на Дружби народів. Крайня каса. На касі переді мною дівчинка років 7 купує пачку недорогого печива, платить монетками та купюрами по 1-2 гривні. Далі підходить до ящика, що стоїть поряд, де всі, хто бажає, залишають для воїнів хто що може і залишає в ньому печиво та листок паперу А4 з малюнком. На малюнку дитина з кольоровими кульками, чоловік тримає дитину за руку, квіточки, хатинка, сонечко – ну як на більшості дитячих малюнків. Поклала вона це і пішла до виходу. Зачепило мене. Схопив свої пакунки і вже на вулиці догнав дитину. Питаю, чому вона сама і де її батьки. Виявилось, живе в сусідньому будинку, вийшла погуляти. Зайшла в магазин купити печиво, тому що татко його дуже любить. Мама дає їй гроші, а вона їх збирає і декілька разів на тиждень купує печиво. Кажу: «мабуть твій тато військовий, йому обов’язково передадуть печиво і він буде дуже радий». Цитую дитину:

«Мого татка забрали на війну, його там вбили, а печиво і малюнок для інших татів, котрі ще живі…».

Все обірвалось… Відвів дитину до дому…

Дівчинку звати Ліля, маму – Яна, тата звали Михайло, він мав 27…

Фото: dyvys.info

Рейтинг: 4.9 Голосів: 16 Переглядів: 1292
Ваша оцінка: 105063

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар