Про ідеальні туфлі і чоловіків

15.12.201412:21 Марія
Гнатів
Червоною ниткою зв’язані ті, кому судилося бути разом. Нитка може заплутатися, розтягнутися, але ніколи не порветься. Східна приказка


Мене завжди цікавило, як люди знаходять свої «половинки». Що це: випадковість? Доля? Наш вибір? Будучи підлітком, я замучувала маму запитаннями про те, як вона зустріла тата і чого вийшла за нього заміж. Чим він був кращим за інших? Чи сумнівалася вона? Чи шкодує про своє рішення і чи вийшла б за нього знов. Вона усміхалася, заварювала собі каву, а мені чай, і починала розповідати:

– «Як знати, що не черговий хтось, хто подобається, а ВІН?». Не дуже гарно порівнювати чоловіків з взуттям, дочко, але… Припустимо, що ти йдеш на дуже важливий вечір – весілля найближчої подруги, наприклад. І тобі, звичайно, потрібні туфлі. Не прості, а найкраща пара. Ти бігаєш по магазинах, і все не те. День весілля наближається, а ти – боса. Трішки панікуєш. І от, коли вже не очікуєш знайти свою ідеальну пару (я тут про туфлі, звичайно ж), вирішуєш зайти випити кави в модну кафешку. І тут стається те, що ти вже не очікувала: в маленькому магазинчику навпроти ти бачиш ЇХ. Вони – ідеальні. Туфлі мрії. Але є два «але»… Немає твого розміру. То один. І вони коштують як мінімум вдвічі більше, ніж ти готова заплатити. Що ти зробиш? Купиш мрію, яка буде трішки тиснути (може й не трішки, а сильно)? Віддаси за них останні гроші? Будеш шукати далі? Взуєш старі зручні туфлі, нехай вони й не дуже підходять до твого образу?

З чоловіками так само. Ти можеш довго шукати Його, міряти, так би мовити, туфлі (вибачте, якщо когось цим образила). І все буде не те. То каблук зависокий, то колір не той, то під плаття не підходить. У кожного наступає період, коли здається, що все – ідеальної пари просто не існує і то даремна трата часу. Аж раптом, коли перестаємо шукати і сподіватися, цей таємничий Він появляється у твоєму житті.

Наступного ранку ти вже стоїш біля магазину, стискаючи в руках гроші.

«Лиш би їх ніхто не купив вчора»,  думаєш знервовано, бо життя без «своїх туфель» вже не уявляєш. Вибігаєш з магазину вже з коробкою. Посміхаєшся випадковим перехожим. Ти  щаслива. Ейфорія триває. А далі, дочко, є два варіанти розвитку подій. Або ти терпиш і прощаєш своїм туфлям їхню ціну і незручність і продовжуєш любити, носити. Або шкодуєш, що купила їх. Тому добре думай перед покупкою. 

 І все таки, мамо, як я буду знати, що то моя пара? Як ти знала? – не переставала питати я.

– В той момент, коли ти знайдеш свою ідеальну пару, ти перестанеш шукати. Туфлі, чи чоловіка. Ти просто будеш знати, що більше нічого не хочеш міряти. І нехай у сусідньому магазині є ще тисячі пар взуття, – ти свою вже знайшла.

Фото: favim.com

Рейтинг: 4.9 Голосів: 53 Переглядів: 1858
Ваша оцінка: 104810

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (1)

+

Додати коментар



    • 15 Грудня, 2014 21:19Kasya Katrashchuk Відповісти
    • прикольно=)
      знаю також про "тапки" ...
      Нам завжди хочеться "туфельок на каблуку", в яких хоч важко але ефектно,
      чи спортивних кросівок-зручно і добре, але для плаття нікудишньо тай...
      чи чобіток, що захищатимуть від дощику і холоду, ал в яких жарко влітку...
      Та найзручніше і найкраще буде повернутися до дому...і вдіти найліпші, найтепліші і наймягші капці-тапочки....