Василеві, або "писанина" надихнула

Олег
Пендюк

Ви торкнулись ряду тем, над якими я часто розмірковую. Про стосунки вже написав у своєму коментарі. Вважаю, результат – важливіший за стосунки, звісно, досягнутий з любов’ю, толерантністю і розумінням. Але якщо любов, толерантність і розуміння тривалий час не дає результату, то тоді можна і треба жорсткіше , як в прикладах із моєї писанини в коменті.

Ще один розділ із Вашого допису, на мою думку, дуже важливий і актуальний для всіх. Процитую:

«Світ більшості людей дуже швидкий і контактний, неправильно виставлені пріоритети викидають з "головної траси" на маргінеси. А постійність приймання рішень, і особливо коефіцієнт їх неправильності ранить і робить себе огидним собі. Не можу все розгребти. Скільки справ. Навіть на себе немає часу, на інших, дарма згадувати про час для Бога (чи вірніше час з Ним). Час це – лише виставлення пріоритетів. Почув кілька років тому ту фразу і зрозумів себе трохи більше.

Справді – правильність пріоритетів збудовує. Якщо справді цінне на першому місці і неважливе – поза увагою. Це будує і вивільняє час. Додає певності.

Але що має бути в пріоритеті і допомогти мені організувати свій час, вирішити всі мої проблеми? Проблеми, які наче снігова кулька, що котиться згори – нашаровуються все новими і новими справами. Кожен діалог у фейбуці створює нові пропозиції, перспективи, ідеї, мотивації. І я гублюся в тому. Бо хочу все і мене на то все не вистачає.

То як розтавити пріоритети? Як позбутися відчуття "снігової кульки", а отже роздрібленості, розсіяності, невстиганності, але отримати спокій, впевненість, мир і любов?» (Блог Василя Возняка "Близько Любові").

Поділюсь своїм досвідом. В науці управління часом на мене велике враження справили відомі

                                                                        "Вікна Ейзенгауера":

Якось так поступово цей алгоритм ввійшов у звичку і дуже допоміг і допомагає позбутися відчуття "снігової кульки".

Звісно, час для молитви, для Бога – поза цим. Це не обговорюється і не дискутується, не розставляється по полицях.

А решту можна вкласти в ці клітини. Скажімо, для сімейних людей, що виховують дітей, час для сім’ї, (не в робочий час)  має бути пріоритетом №1. В класиці рекрутингу, якщо один з кандидатів на посаду каже: "Для мене робота понад усе", а інший каже чесно: "Для мене сім’я найважливіша" – розумний, кваліфікований керівник вибирає другого. Він каже правду і правильно розставляє пріоритети!

Ще б звернув особливу увагу на оте сміливе і рішуче – "Викинь!". Ми часто, як Плюшкіни, збираємо навколо себе "купи непотребу", як спілкування чи порожні балачки зі всіма підряд, обговорення-плітки про інших, перегляд інтернету вздовж і поперек і т.д. Не вважаю, наприклад, соц. мережі непотребом – вони дуже корисні і потрібні. Однак, як Ви, Василю, справедливо пишете в своєму дописі: "Кожен діалог у фейсбуці створює нові пропозиції, перспективи, ідеї, мотивації. І я гублюся в тому…". Для себе вирішив так: не викидаю соцмережі, заглядаю у фейсбук і твіттер деяких цікавих мені людей, але не реєструюсь, боюсь. Як же ж не відповісти, коли щось напишуть з десяток друзів одночасно? Буде нечемно… А часу на це після фільтрації всього через "вікна" в мене особисто не вистачить…

І останнє. Без пафосу, але зараз у величезній небезпеці Україна, майбутнє наше, наших рідних, друзів... Тому, вважаю, в першій клітині – Важливо і Терміново в кожного з нас (крім молитви) має бути посильне волонтерство, допомога героям-захисникам.

Фото: focus.ua

Коментарі (4)

• • 
    
    1 Грудня, 2014 18:48Василь Відповісти
  • Дякую, п. Олеже.
• • 
    
    23 Листопада, 2014 08:27Олег Пендюк Відповісти
  • Виставлення пріоритетів людиною, що шанує Бога, Сестро Катерино, на мою думку, ніяк не заперечує жодного Плоду Святого Духа. Радше навпаки…
    «Куля» думок і справді рідко шкодить. Але снігові кулі пропозицій мотивацій, справ та проблем, про котрі говорить Василь, можуть серйозно нашкодити, а часом, навіть спричинити зневіру та депресію. Елементи ж, самоорганізації та самодисципліни допомагають вивільнити час і не тільки час, а й життєву енергію, оптимізм та впевненість. А це, в свою чергу, сприяє здатності поглянути та посміхнутись до перехожого, привітно привітатись або ще привітніше відповісти на чиєсь вітання, подякувати, порадити, допомогти, поділитись і т.д.
    
• • 
    
    21 Листопада, 2014 19:18Уляна Журавчак Відповісти
  • Найскладніше, коли "Важливо" і "Терміново" та "Не важливо" і "Терміново" так заповнені вщент, що час злітає як мить... Вже краще, коли є вільний час, котрий накручує на себе "снігову кулю", тоді зі всього можна вибрати пріоритети і порозпихати по табличці.
• • 
    
    21 Листопада, 2014 18:28с. Катерина, МНІ Відповісти
  • Снігові кулі працюють не лише на шкоду :) маємо непогану "кулю" цікавих думок.
    Файні ті вікна... якщо їх застосовувати до роботи. Мені більше подобається підхід Василя. Коли йдеться про живу людину, то ми не можемо адекватно вирішувати важливо-неважливо, часто буває, що мій "неважливий" жест (погляд), дозволить ближньому відчути себе Людиною.
    Наприклад?! Просто запитати жебрака: "Як тебе звати?", виділити півгодини знайомому, щоб "вилити душу" в телефонну трубку... багато всього - лише б любити :)