Куди ж пропадає наш час?

04.04.201415:06 Наталя
Біловус
Про брак часу говорять вже давно. І ось у мене знову постає це питання – а чому? Зазвичай це пояснюють тим, що зараз ми живемо в такому світі, де все відбувається швидко, технології випереджують одна одну, от і люди все кудись поспішають. Але чомусь мене таке пояснення не влаштовує.


Перед святами саме знову думаю, чому так важко все встигнути. Додаткових вихідних чи скорочених робочих днів немає, а перед святами ж треба трохи ретельніше поприбирати, зробити необхідні покупки, а далі приготувати чимало страв, відвідати батьків, родичів. І ось тут дається чути все та ж проблема – бракує часу.

Про брак часу говорять вже давно. І ось у мене знову постає це питання – а чому? Зазвичай це пояснюють тим, що зараз ми живемо в такому світі, де все відбувається швидко, технології випереджують одна одну, от і люди все кудись поспішають.

Але чомусь мене таке пояснення не влаштовує. Адже всі ці новаторства і технології навпаки повинні би полегшувати нам життя. Пригадується з дитинства: моя хресна з сім’єю переїхали жити в інший район міста, і щоб повідомити свою нову адресу, її чоловік спеціально приїхав якось ввечері до нас, бо ж на той час телефон у квартирі був рідкістю. А скільки часу це б зайняло сьогодні? На прання постелі колись моя мама відводила практично цілий день, бо процес повністю відбувався вручну. За продуктами сьогодні не потрібно ходити по багатьох спеціалізованих магазинах – молочний, хлібний, м‘ясний та ін., всі  вони зібрані в одному. Будь-які прості несправності вдома можна полагодити швидко, якщо знайти в інтернеті потрібні описи і рекомендації по ремонту – ще десяток років тому слід було шукати майстра чи когось в оточенні, хто стикався з такою проблемою і може щось порадити, це могло займати дні на пошуки вирішення. Громадський транспорт сьогодні настільки ретельно охоплює все місто, що мало не під кожним житловим будинком є зупинка.

То чому у нас немає часу? Стільки пристосувань, техніки! На що ми витрачаємо цей зекономлений час? 

Нещодавно мені сказали щось приблизно таке: «Час є завжди. Кожна доба має 24 години і тільки ти вирішуєш, як їх провести. Тобто питання найперше є в твоїх пріоритетах».

Іноді мені доводиться бувати на Літургії в селі. Нещодавно була знову і цього разу особливо звернула увагу на одну річ: по закінченню служби і всіх оголошень священика вся церква від старого до малого опускається на коліна для особистої молитви на кілька хвилин. Потім усі стають у чергу до тетраподу і лише тоді виходять з храму. На противагу в голові відразу малюється картина завершення недільної служби у великому львівському храмі – більшість осіб поспішає вийти ще до того, як отець виголосить оголошення чи будь-яку інформацію, а то і швидше. Чому ми, міські, так поспішаємо? Людям в селі навіть в недільний день слід зробити ще чимало роботи, бо вся худібка залежна від людського догляду. А вони все ж знаходять тих 5-7 хвилин, аби затриматися в храмі.

Особисто я зараз в пошуках відповіді. Намагаюся слідкувати за собою та своїми близькими і аналізувати, аналізувати...

А може у когось вже є відповідь?

Фото: centro.net

Рейтинг: 5.0 Голосів: 22 Переглядів: 1736
Ваша оцінка: 103214

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (4)

+

Додати коментар



    • 5 Квітня, 2014 23:58Stella che bruciò Відповісти
    • Нещодавно я для себе знайшла відповідь. Спробую поділитись. Я так спішила: робота - дімашні клопоти-друзі, хлопці.І не одноразово жалілась на брак часу. І от я втратила роботу на довгий час.Фінансова скрута, на якісь розваги і походи з друзями бракувало грошей. Їх бракувало на звичні(і як мені здавалось необхідні) покупки. Друзів ставало щодалі менше. Я не розуміла деградую я чи навпаки. Мене переставали цікавити пусті розмови. Це був болючий процес, як мені здавалось, якоїсь ізоляції. Зате все більше часу у мене було на молитву, на переонку, на читання, я "згадала", що люблю малювати. У мене виявилось часу надмір.
      Життя помаленьку налагоджується...Тепер я знаю, о час на молитву має бути не зайвим,а основним.Ранкова молитва, зарядка, вода з лимоном(замість кави),кохана людина, праця, хобі...Я навчилась довіряти Богові всі свої переживання по цьому нашому"якщо не встигну" І не люблю суєтливих людей.
      Ось такою великою переміною в мені Бог відповів мені на ,ніби, маленьке питання: "чому бракує часу?" - бо бракує Бога.


    • 6 Квітня, 2014 02:10Наталя Біловус Відповісти
    • Stella che bruciò, дякую за Вашу особисту історію.


    • 5 Квітня, 2014 02:58PMZ Відповісти
    • Думаю що потрібно правильно розставляти приорітети, якщо Бог буде на першому місці у житті то й і все інше також буде впорядку...


    • 5 Квітня, 2014 02:10Марічка Іванів Відповісти
    • Ми економимо час, щоб просто його економити, але не для себе, чи конкретної справи, чи для того щоб бути з близькими чи з Богом... Ми піддаємося впливові світу, який кудись женеться...можливо потрібно знайти спокій всередині себе, тоді знайдемо час на все!