З любов’ю до України...

01.03.201413:21 Діана
Гвоздь
(Присвячується "Небесній сотні")


     Згасає свіча...На сонце насуваються чорні хмари.

     Це реальність, а здавалось, просто мари...

     Чорніє сторінка, чорніє доля.

     Здавалось, ось уже близько щастя й воля.

     Наповнена тернами історія України.

     О Боже! Цей плач, ці руїни!

     Але йшли люди в серці з надією,

     Щоб Україна була вільна,

     Йшли в душі з такою мрією...

     Та були ми в очах чужинців - хохлами,

     На своїй землі - безпомічними рабами.

     Надія й плач йшли з покоління в покоління.

     Були лиш віра і моління    

     О Мати Україно! Ти йшла гордо віками,

     Дітей твоїх називали мужніми орлами.

    Тебе кати бездушні били, стріляли і голодом морили.

    І серце твоє безжалісно розбили!..

    Були і біль, і плач, і мука, а ти терпіла,

    І голод, і війна... Однаково й душа боліла.

    І хоч стоїть кущ калини біля хати,

    Але діти твої на чужині! О Бідна Мати !

    Плаче Прикарпаття, плаче Галичина!

    А час іде, а час мина!..

    І що ж робити? Народ в сльозах вже потопає...

    Але надія є! Вона ніколи не вмирає.

    Тож славмо, браття, матір Україну,

    Сумні рядки Шевченка і мову солов'їну...

Ілюстрація: Юрій Журавель - "Небесна сотня"

Рейтинг: 5.0 Голосів: 10 Переглядів: 1453
Ваша оцінка: 102906

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар