Молитися і вірити

23.11.201318:43 Марта
Руденька
Завтра я зніму чорну стрічку зі свого прапора. Завтра все вже буде інакше. Прийдуть політики із партійними стягами, використовуючи народну волю собі на користь. А сьогодні...


Річниця Голодомору. Запалюю свічку на вікні. Згадую очі людей, котрі кілька годин тому допомагали запалювати свічки одне одному, тримали в руках колоски і плакали над замордованими українцями у 33-му.

Владика Венедикт, Ігор Калинець, Софія Федина, мер Львова і пані, мати якої ледь не вмерла від голоду під Києвом. Всі вони були там. Всі разом. Із львівськими студентами, котрі, помолившись, формують списки "на Київ"...

Не все так гладко, як було у 2004-му. Нема бізнесменів, котрі б організували автобуси, забезпечили теплим одягом і апельсинами. Принаймні, їх не видно. Та я знаю, хлопці і дівчата, ви доберетесь до столиці. І будете боротись, а ми – ті, що залишимось удома, будемо за вас молитися.

Вже нема сил читати, але треба, думки свідомих людей. "Геноцид, до якого нас знову ведуть". "Християнство і поняття європейськости". Чудові блоги, від яких хочеться робити революції. Мирні революції. Але впевнені.

Я знаю, багато хто не вірить, що від того, що він вийде на вулицю, щось зміниться. Ще дехто не вірить, що якісь політичні договори можуть змінити життя всередині країни на краще. А ще хтось далі цитує, що сексуальні меншини і євроінтеграція – це синоніми. Хоча мені здається, що таких серед нас уже нема, просто брехні у телевізорі стало так багато, що весь світ видається брехливим...

Але на вулицю вийти треба. Хоча б для того, щоб побачити тих людей зі сльозами й надією в очах, побачити студентів, які вірять найбільше, і одразу зрозуміти, що не все втрачено. І посеред зібрання раптом почути слова Сенеки: "Навіть після поганого урожаю треба сіяти".

Фото: konus.org.ua

Рейтинг: 5.0 Голосів: 39 Переглядів: 1587
Ваша оцінка: 102258

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар