Для тих, кому дуже сумно

03.09.201318:30 Уляна
Журавчак
Що ви робите, коли вам так дуже сумно? Так сумно, що ви ладні зникнути як мильна булька і заховатися, щоб плакати довго і щиро...


"На всяку хворобу є ліки,
на всякий голод - пожива,
на всяку втому - сон,
а на сум - Дух Утішитель... :)".

Пісенька по дорозі на роботу :)

Що ви робите, любі друзі, коли вам сумно?..
Може, говорите з кимось рідним і просите про обійми тих, котрі вас люблять?
П'єте перед сном молоко з печивом?
Купуєте морозиво-ріжок?
Йдете на прогулянку?..
Багато жартуєте? Чи вдаєте заклопотаних?

...

Людина, коли їй сумно, здатна шукати виходу зі стану своєї засумованості. Найгірше, коли вона до нього звикає і починає вважати своїм перманентним станом. Тоді годі розрадити цю людину, доки, як би це парадоксально не звучало, вона сама себе не помітить.

У стані суму людина може багато помилятися: як наприклад, вона вважає, що немає виходу там, де окрім одного варіанту розв'язання проблеми, є ще й інші - по діаметру ситуації.

Людина бачить світ у тривожних тонах, надмірно акцентує на ризиках, перебільшує власні хиби, в інших людях вбачає недоліки чи риси, якими вони й самі не пишаються, або ж впадає у апатію. Світ для сумної людини виглядає руїною.

Якби я могла, то простягла б цій людині руку, щоб її витягти з печери власного страху та недовіри.

Я б знайшла методи. Шукала б, доки не знайду. В дитинстві я читала казку про королеву Несміяну, тому, на щастя, вірю в щасливе закінчення історій. Трохи згодом моїм фаворитом став Тім Талер з однойменного твору Джеймса Крюса, котрий додав мені певності, що добро таки перемагає, якщо маєш щирих друзів і вмієш сміятися.

Ставши ж допитливим підлітком, я усвідомила Добру Новину, пізнала історію хресної смерті Ісуса Христа і зрозуміла, що Його воскресіння відкриває для мене та інших таку силу любові, віри і надії, що людський оптимізм набирає нового виміру: він простягається у вічність - за межі того, що знаю і розумію, стає оптимізмом Людини, за яку віддав життя Бог!

Чи знайдеться тут місце для суму?!

І тут захована правда про те, що Всемогутній Бог ставиться з любов'ю і увагою до людського суму, чим вчить і мене не втікати від нього.

З того часу мені так хочеться плакати з тими, хто плаче. З того часу мені так сумно, коли комусь сумно.

Я ладна довго шукати, аби знайти втіху для засмученого. А навіть, якщо не знайду, молитись, щоб Бог подарував людині втіху на кожен сум і заспокоєння на кожен неспокій.

Хтось скаже: "Ти - така добра!". А я усміхнуся: "Справа не в мені". Я - лише маленька голка в руках Бога, якою Він час від часу пришиває усмішки, котрі трохи повідклеювалися; і хустинка, якою втирає сльози.

Мені також буває сумно і, може, коли я посумую з кимось чи втішу когось, то й до мене своєчасно прийде розрада?!

Помічайте людей, яких долає сум і не кажіть їм нічого, не давайте їм порад... а просто будьте поруч! Будьте для них, щоб ваша присутність робила їх менш самотніми, трохи менш сумними і нагадувала про те, що вони є і вони - важливі та створені для радості.

Дякую всім, хто підтримує людей, яким сумно, і собі не дає почуватися непотрібним, коли йому сумно або самотньо.

Рейтинг: 4.6 Голосів: 174 Переглядів: 9196
Ваша оцінка: 101696

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (6)

+

Додати коментар



    • 1 Листопада, 2013 22:43Іван Надрага Відповісти
    • Дякую Вам за таку потрібну статтю, а Духу Св'ятому дякую за те, що Він допоміг Вам так розумно все оповісти :)
      Нехай Господь за Ваш труд віддасть Вам сторицею!


    • 1 Листопада, 2013 13:36Меланія Відповісти
    • Доброго дня!! дуже гарна стаття. але ненароком я поставила 1, хоча хотіла 5,так що не орбражайтесь)))завжди хочеться комусь допомогти.але не завжди виходить.а іноді так чекаєш цієї допомоги для себе, коли вже сам не знаєш що робити.....


    • 8 Вересня, 2013 20:57Володимир Відповісти
    • Уляночко! Ти мій ангел-охоронник!
      Я вдячний Господу, що він, через Тебе, протягнув мені руку в час великого суму, в зв'язку з втратою найрідніщої для мене людини-дружини.
      "Артерії любові Бога" це місток через який я приходжу до Господа кожен день.

      Наснаги Тобі в нелегкій творчій праці.


    • 6 Вересня, 2013 22:56Богдан Довгань Відповісти
    • А Тім Талер - явно не дитяча книжка.


    • 6 Вересня, 2013 22:56Богдан Довгань Відповісти
    • Мені завжди було сумно, а особливо сумно стало після смерті діда, дідусь помер рівно чотири роки назад, 6 вересня 2009 року.
      Часто мене охоплює апатія або відчай, і таке враження, що на це нема ніякої ради.
      Тіма Талера я теж читав колись, співчував йому, дуже вболівав за нього і теж сумував читаючи ту книжку.


    • 4 Вересня, 2013 13:58Наталя Ліхновська Відповісти
    • Тім Талер свого часу значно вплинув на мене) Дуже любила цю книжку в дитинстві. Я б навіть сказала, що вона доросла, а не дитяча)))