Коли між людьми кілометри... (поезія)

10.08.201310:30 Марта
Приріз


Коли між людьми кілометри – це нічого,
Бо є дзвінки, листи, вокзальні станції,
Є за тих, хто далеко, молитви до Бога,

Радість, коли згадуєш про друзів вранці.

Коли між людьми душевне провалля – це лихо,
Яке не перейти і не переступити…
Ти тихенько так: «Дихай... Дихай!».

Просто дихай, якщо нічого не змінити.

Земля кругла, тому не буває задалеко,
Не буває запізно чи невчасно…
І серед холоду проступить спека,

Коли хтось захоче тобі світло вкласти 

В шершаві долоні з тоненькими венами.
Можливо, це охрестять дивом.
Бо то щастя – коли чиєсь серце студене,

Ти можеш наповнити миром.

Фото: pda.diary
 
Рейтинг: 4.9 Голосів: 29 Переглядів: 1519
Ваша оцінка: 101526

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (2)

+

Додати коментар



    • 17 Серпня, 2013 22:05Діана Гвоздь Відповісти
    • Надзвичайно!!!
      Аж до мурашок...