Фортеця Тустань, сплав, монастир у с. Розгірче

28.05.201313:29 Максим
Гонтар
Цієї суботи мені поталанило взяти участь у сплаві по річці Стрий. Ранок, холодно, похмура погода, я вже починав сумніватися, чи варто сплавлятись річкою в такий день, адже мокрі ноги + холодний вітер = гарантована простуда... І не я один сумнівався - четверо бажаючих взяти участь у сплаві відмовилися в останній момент. Та я вирішив довіритись організаторам, і не пошкодував!


Першим пунктом у програмі була фортеця Тустань в селі Урич Сколівського району. Дорога зі Львова промайнула швидко. І ось перед нами скеля цікавої форми, у якій була зручно розташована фортеця. Тарас, керівник групи, провів дуже цікаву екскурсію по фортеці. Сама скеля виконувала функції захистних мурів, в ній розташовані печери та тунелі, а також глибокий колодязь для питної води. В наш час фортеця Тустань - місце щорічних фестивалів та історичних реконструкцій битв. Трохи нижче фортеці розташована капличка з цілющим джерелом. Вода джерела багата на вміст срібла. Іван Франко писав про свій досвід зцілення: «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі. Мешкали ми в скромній плебанії урицького священика, щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі; вода в ньому насправді цілюща – помагала».

Після оглядин Тустані ми прибули у Сколе, на берег річки Опір, де пообідали смачнющим пловом :) Нас чекала ще одна приємна несподіванка: нам видали гідрокостюми, отже можна було не перейматися мокрими ногами! Нас поділили на команди, провели короткий інтруктаж і відправили вниз по течії. Похмура погода, невеличкий дощ, постійні хвилі на річці - у мене було враження ніби я десь в морі, і от-от почнеться шторм - приємно, адже я приїхав за гострими враженнями. Час від часу катамаран сідав на мілину, потрібно було злізти і перенести його трохи далі, на глибшу воду, а там встигнути застрибнути на нього :) Один раз мені це не вдалося, дна під ногами не було, на плаву тримав рятівний жилет. Мабуть, це виглядало трохи кумедно: я вчепився за катамаран, але вилізти з води не міг, отже довелось приставати до берега. Похмура погода потрохи перемінилася на ясну, з-за хмар визирало сонце. Десь посередині нашої мандрівки, у с. Межибродах, ми увійшли в русло річки Стрий. Яскравих вражень не бракувало - ми часто перепливали через пороги, повз нас плили мальовничі краєвиди, часом, щоб обминути небезпечні ділянки мусили налягати на весла, о. Любомир щедро кропив нас водою з річки :)

Тридцять кілометрів річкою проминули досить швидко - ось ми знову на березі, біля села Розгірче. Перевдягнулись і зігрілись бульйоном з канапками, і вирушили до печерного монастиря. Спочатку нам довелось перейти річку по довжелезному пішохідному мосту, довжиною десь із 300 метрів. Далі, біля самого села просто з землі стирчить труба, з якої витікає мінеральна вода, нічим не гірша поляни квасової. Звісно ми зупинилися попити :) Колись тут був невеликий завод, що розливав цю воду. Пройшли через село, трохи піднялися через ліс і дійшли до печер монастиря. Дві келії внизу, а видовбані в скелі сходи ведуть на "другий поверх", де розміщене святилище. Тут о. Любомир відслужив Молебень до Богородиці, в молитвах ми дружньо подякували Богу за чудовий день і попросили здоров'я для себе, організаторів і наших родин. Надворі нас чекало тепле сонце, ще трошки мінеральної води, і дорога додому. Чомусь не дивно, але Львів зустрів холодним дощем - на те він і Львів, "маленький Лондон...".

Фото: uk.wikipedia.org

Рейтинг: 5.0 Голосів: 11 Переглядів: 2999
Ваша оцінка: 101062

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (2)

+

Додати коментар



    • 30 Травня, 2013 21:39Мар'ян Мицик Відповісти
    • Дякую Максим за цікаву розповідь.
      Так багато в нашій країні цікавих місць, про які не кожен знає. Тому життя не втрачає змісту, змушує пізнавати щось нове, йти вперед "незнаними шляхами".


    • 31 Травня, 2013 13:27Максим Гонтар Відповісти
    • :) на здоров'я, Мар'яне!