Для Тих, котрі завжди поруч

20.04.201323:15 Уляна
Журавчак
Ми часто маємо багато важливих справ. Ще частіше наші справи вимагають від нас надміру наших сил. Доволі часто ми думаємо і розуміємо, що важливішими, аніж наші справи, є лише наші термінові справи... Ми в поспіху можемо пробігти багато найважливішого в житті. Але є найперші і найважливіші у нашому житті Люди, пробігти повз котрих (а тим більше пробігати повз котрих кожного дня) ми не маємо права, - це наші Батьки!


Хто носив нас під серцем і трепетав від самої лиш думки про наше народження?

Хто тримав нас на руках і вчив ходити?

Хто був з нами постійно, годував, давав пити, відповідав на тисячі складних питань на кшталт "А чоомуу?"?

Хто був ладний підхопити, як тільки ми падали, витирав носа, витирав заплакані очі, сам плакав, коли ми плакали?

Хто розказував нам довгу-довгу казку, або читав книжку?

Хто думає про нас постійно, від коли ми народжені?

Чия молитва за нас постійно підноситься до Неба?

Хто ладен покинути все, справді все і прийти нам на допомогу негайно?

Хто, коли навіть нібито дорікає, завжди любить і не перестає?

Хто ладен, навіть, з нами посваритися, але лишень попередити про небезпеку чи її можливість?

Хто не спить ночами, коли в нас щось не так?

Хто постійно нас чекає, коли ми не вдома?

Хто є серцем завжди поруч з нами, де б ми не були?

Ми не маємо права забувати про найдорожчих Людей у нашому житті - наших Батьків!

Ви вже дзвонили сьогодні Мамі й Татові, щоб просто поговорити?

На це повинен бути час завжди.

Рейтинг: 5.0 Голосів: 42 Переглядів: 1501
Ваша оцінка: 100826

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (0)

+

Додати коментар