Якось у електричці

04.03.201311:31 Ольчик Сьогодні їхала в електричці. Навпроти сіла бабуся; чесно кажучи, не дуже привітна на вигляд, але я підозрюю, що причиною цього є її дуже рання подорож. Так от. Тільки-но ми рушили, як ця бабуся витягнула із своєї сумочки вервицю. Моє серце щиро раділо з того.


Моя бабуся (називаю її «моя», бо таки довго ми їхали разом) почала молитися.

Той спосіб, яким вона молилася, показав мені те, які ми християни. Все просто: тримаючи вервицю в руках, старенька дивилася десь далеко у вікно, думала про свої справи, а коли якийсь шум повертав її «до життя», - хрестилася. Вервиця в її руках не посувалася ні на зернятко.

А хіба ми не проявляємо так само своє християнство? Молимося, співчуваємо, переживаємо, робимо речі, які мали би скріплювати нашу віру… На жаль, дуже часто ці дії – лише про людське око…

Навіщо це робимо? Хіба не розуміємо християнства? Можливо, що ні. А, можливо, ми звикли грати роль «хороших дітей/людей»? В будь-якому випадку це не правильно. Потрібно не лише механічно виконувати дії християнина, але і БУТИ ним, бути християнином.

Ну от: бабуся заснула. Вона прокинеться від чергової перевірки квитків чи ще чогось, але нічого не зміниться, на жаль...

Поки не пізно – прокидайтесь! Розбудіть у собі того практикуючого християнина, який колись втомився і приліг подрімати. Скріплюйте вашу віру добрими ділами не для того, щоб інші думали, що ви хороші, а для того, щоб не розчаровувати нашого Творця. Адже Він бажає нам лише добра.

Фото: volynpost.com

Рейтинг: 4.6 Голосів: 46 Переглядів: 2399
Ваша оцінка: 100423

5

4

3

2

1

1 2 3 4 5

Коментарі (3)

+

Додати коментар



    • 24 Квітня, 2013 13:39Олег Кобель Відповісти
    • "Ну що,блогери, хтось готовий ризикнути? :)"
      Виклик прийнято! Оранж, коли я вперше говорив свою проповідь, а це було ще в семінарії, я розпочав її словами: "Все, про що я зараз казатиму, буде звернене в першу чергу до мене самого". Як не дивно, я цим принципом користуюся досі. Майже все, про що я пишу, я пишу в першу чергу самому собі. Є, звичайно, проблеми, до яких я не мав безпосереднього стосунку, але я себе самого убезпечую від того, щоб не статися частинкою тої чи іншої ситуації. Але, спробую в найближчих дописах зробити це ясніше. Звичайно, що є щось конкретне, яке я з Божою допомогою переміг у собі і що допоможе іншим. За 1-2 дні я про це напишу.:)


    • 23 Квітня, 2013 01:25Orange Відповісти
    • Печально,що більшість блогів "порядних християн" зосереджені на тому,щоб винести на світло чийсь гріх (їх дуже вигідно маскувати словами "ми","наші" - так ніби і причетний до справи, але все ж розглядуєш скалку). В результаті виходить осуд і моралізаторство.
      Було б великою несподіванкою побачити запис а-ля:
      сьогодні я поступив так то і так то, це принесло такі негативні наслідки, я зрозумів що замість того,щоб розглядати скалки інших, хай інші вчаться на моїй колоді.Я приймаю рішення виправити ситуацію в таки то спосіб і на майбутнє робитиму так то.
      Ну що,блогери, хтось готовий ризикнути? :)


    • 23 Квітня, 2013 13:16Подорожничка :) Відповісти
    • Відверто кажучи, Orange, не бачу, щоби авторка виносила чийсь гріх, радше приклад боротьби. Коли людина вживає "ми", то має на увазі себе з іншими. Бо якби вона себе до них не відносила, то було б "ви". Чи не так?
      Допис віднесла б до типу "вчитися з життя". Бачу -- роблю висновки.
      А може Вам варто спробувати писати так, як пропонуєте іншим. Не провокую, але пропоную. Бо, зазвичай, лише людина, у якої є певний задум, може його якнайкраще реалізувати.