Блоги

Оля Дідух

    •  news image
    • Дві планети або Планета любові1 31 Грудня 2012

      Рейтинг:

        Десь там у Всесвіті існувало дві різні планети на паралельних орбітах. Одна була холодною, інша гарячою. На одній почуття виявлялися за допомогою холоду, на іншій гарячим подихом... На одній з планет проживала красуня, котра одним поглядом заставляла усміхатися оточуючих. Її волосся виблискувало на сонці водоспадом жовтогарячих блискучих променів... Її дзвінкий сміх замиловував слух і на серці робилось затишно та світло. На іншій планеті жив хлопець, котрий був мрійником, любив, збираючи у руки сніг, розглядати сніжинки, видивляючись у кожній надзвичайну красу... Він був блідим з чорнявим волоссям та блакитними великими очима, в яких грали вогники доброти та внутрішньої краси.
    •  news image
    • Християнин "?" чи "!"18 16 Листопада 2012

      Рейтинг:

        Він винаймав квартиру... Захворів... Його вигнали за неоплату... Його побили, забравши документи... Його вигнали з підвалу, де він останнім часом жив... Він випив, щоб закінчити життя самогубством, бо йому вживати не можна, але вижив... Він пішов до благочинної організації – через запах алкоголю його вигнали, не давши поїсти...
    •  news image
    • Моя сповідь5 31 Травня 2012

      Рейтинг:

        Не знаю, чи правильно роблю, що кидаю цю розповідь в блог, розумію, що вона не всім сподобається, але надіюся, що вона допоможе тим, котрі зараз переживають таку духовну посуху, яку переживала я.     ***
      Отже, почну з того, що моє духовне життя після навернення та своєрідної боротьби з собою та своїми спокусами прийшло до тихої гавані спокою та глибокого єднання з Богом. Я нічого вже іншого не хотіла, як тільки служити Йому допомагаючи людям фізично, чи щось доносити через свої оповідання та роздуми. Ззовні були моральні перешкоди та терпіння, але вони  напрочуд чудово долалися  з Богом, здавалося, що так буде завжди...
    •  news image
    • Будівничий 23 Квітня 2012

      Рейтинг:

        Будівничий важко дихаючи ніс цеглину, яку потрібно покласти до свого будиночка   .. Земля під будиночком була піщаною і від частих дощів фундамент руйнувався і потрібно було завжди докладати цеглини, котрі випадали і зсувалися донизу... Пару раз уже здавалось, що будиночок от-от добудується і навіть одного разу він таки майже був готовий, але сильна злива з вітром вщент знищила важку працю...
    •  news image
    • Роздум немовляти4 23 Жовтня 2011

      Рейтинг:

        Я прийшов у цей світ, хоча не знав, що він існує. Я був завжди з матір'ю, чув її голос, спів, відчував радість, коли вона раділа і сумував, коли було сумно їй... Я думав, що так буде завжди і я навіки буду в цьому маленькому світі, де я міг мріяти і уявляти, яка моя мама насправді. Та настав день, коли я зрозумів, що щось має статися... Я побачив світло і зрозумів, що повинен йти... Мені стало страшно, я боявся, що просто перестану існувати... Раптом мені стало холодно, незвично і самотньо... Я плакав... кликав матір. Коли відчував тепло її рук, мені ставало краще, але коли вона мене клала назад у ліжечко,  мені знову ставало страшно...
    •  news image
    • Життя3 14 Липня 2011

      Рейтинг:

        Життя - це урок, стараймося засвоїти його, щоб гарно скласти іспит. Життя - це потяг. Ми не знаємо, коли наша зупинка, поки нам не повідомить про це провідник. Тому потрібно завжди бути готовим до виходу. Життя - це школа, де ми повинні навчитися бути справжніми християнами. Життя – це захоплива історія, де кожна людина є головним героєм, який так хочеться, щоб був позитивним. Життя – це зустріч і знайомство з хорошими і світлими людьми, тільки потрібно побачити їх. Життя – це прояв любові нашого Творця... Життя – це подорож з Ісусом, співдія з Ісусом для творення добра - тільки дозвольте Йому діяти через вас... Життя на землі швидкоплинне. Пройде воно і станем просто згадкою, але якою... поки що загадка.
    •  news image
    • Каляки-маляки4 11 Липня 2011

      Рейтинг:

        Маленькій Христинці дуже не подобалась стіна у її кімнаті – якась така однотонна, без малюнків... Вона так би багато змінила... І от настав день, коли її залишили з старенькою бабусею вдома, котра від виснажливого темпераменту малої швидко заснула. Христинка ніби цього і чекала, потупотіла своїми маленькими ніжками, які чомусь так норовили об щось зашпортатись до письмового стола, де вже давно у нижній шухляді примітила гарну штуку - якщо нею натискати - виходить такий чудовий колір. Як він називається  вона ще не знає, але кольору травички...
    •  news image
    • Бабуся 03 Липня 2011

      Рейтинг:

        - Та не чіпайте мене, сама знаю що робити! - cкрикнула Оленка на бабусине зауваження, що скоро буде дощ і краще його перечекати вдома.. Оленка в легенькому светрі пішла до подруги, при цьому спеціально не взяла куртку, щоб показати свою незалежність і дорослість. Вітер робився чимраз сильнішим і сильнішим, але повертатися їй не хотілося, тому що це б підтвердило, що бабуся була права, а йти ще було куди, адже подруга живе на другому кінці села. Вся згорблена  від холоду, Оленка дійшла до старого дуба і вирішила під ним зачекати, тому що починався вже більший дощ, роблячи великі бульбашки в калюжах. «Це напевно надовго, - подумала дівчинка, - адже бабуся увесь час каже, що бульбашки в калюжах означають затяжний дощ»...
    •  news image
    • Люблю...1 07 Червня 2011

      Рейтинг:

        Як я люблю пішу Прощу до Погоні! Просто люблю, але чому саме її, адже тоді я стомлена, але як тоді відпочиває моя душа! Так, відпочиває, адже вона молиться, адже вона жертвує свою втому за рідних, близьких, знайомих та навіть незнайомих людей, яких я ніколи не бачила і напевне не побачу. Вона молиться вглибині серця, прославляючи Господа!.. Та все ж найголовніше є те, що ця Проща завжди пробуджує у моїй душі Любов!
    •  news image
    • Плаття2 06 Червня 2011

      Рейтинг:

        Не знаю як хто, але я, здається, трішки забагато матеріалістка, особливо щодо одягу.  От і вирішила якось з цим боротися - відібрати речі, в яких більше не ходжу і віддати в Карітас або дитячий інтернат, бо направду деколи речі легше знаходжу у підлітковому відділі. Отож, виклавши, усе з шафи на ліжко я швиденько поділила все на дві купки - у цьому ходжу - у цьому ні. У чому ходжу, поклала назад до шафи, а іншу купку почала прискіпливо передивлятися. Ось плаття, яке я придбала на весілля своєї подруги і більше не одягала, бо не було куди - занадто воно вишукане... але, можливо, ще пригодиться, можливо ще хтось буде весілля чи день народження в ресторані робити... і відклала я його. Тепер дивимось красивий класичний  костюм, правда, завеликий на два розміри, бо схудла... а може якраз ще поправлюся ... і цей костюм був відкладений вбік.
    •  news image
    • Зірка1 07 Травня 2011

      Рейтинг:

        - Ти чому така сумна? – спитала одна Зірка іншу. - Думаю, що мені потрібно згаснути і впасти. - Чому так швидко? Адже ти недавно лише засяяла, коли зародилось кохання між цими двома людьми!!!  Невже так швидко воно минуло? Чи це не було кохання? - Було, - сумно зітхнула Зірка. – Ти ж знаєш, що інакше я б не засяяла. Просто для неї воно ще залишилось, а для нього виявилось черговою пригодою... - Але, якщо для неї було справжнім, значить воно не згасне і не згаснеш ти! – спробувала заперечити інша Зірочка. - На жаль, вона сама його загасить у своєму серці і не дозволить більше йому палати ніколи. А коли згасне остання  іскра любові, тоді згасну і впаду я. Ти ж це знаєш...
    •  news image
    • Краща галявина5 15 Квітня 2011

      Рейтинг:

        На надзвичайно красивій галявині, яка майоріла барвистим різнотрав'ям та була багата на соковиту траву, паслась отара білосніжних овечок. Ця галявина довкола була огороджена високим живоплотом, який не підпускав хижих тварин. Пас овечок Пастир, який час від часу відлучався й звідкись приносив нових. Овечки дуже любили Пастиря та чекали на Його повернення. І як Його можна було не любити? Адже Він знав кожну по імені, піклувався про них, відносився до них з любов'ю та лагідністю... Коли бувало якась овечка забруднювалась і підходила до Нього, то Він з усмішкою пригортав її до себе і в неї шерсть ставала знову білою. В цій отарі жила овечка на ім'я Хмаринка. Вона так називалась, бо вирізнялась від інших шерстю, яка була настільки м'якенькою, що нагадувала хмарку. Одного разу Хмаринка підійшла близько до огорожі, бо зауважила там красиву голубу квіточку, яка пролізла крізь живопліт. - Привіт, - промовила Квіточка. - Привіт, - відказала овечка, здивовано дивлячись на квіточку, бо таких вона ще не бачила... - Як тобі тут - не сумно? - Та ні. Як мені може бути сумно?  Тут гарно і затишно, і друзів маю багато, - відповіла овечка.
    •  news image
    • Жебрак8 13 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Михайло біг по нічній вулиці, важко дихаючи... Він відчував, що його біг перестає бути настільки швидким, щоб далеко відірватися від групи  молодиків, які невідомо чому вчепились в нього. Чоловік забіг за кут одного великого будинку і зрозумів, що пропав – вийти було неможливо. Він присів за великий контейнер з сміттям і раптом почув, як його хтось ззаду потягнув. Михайло обернувся і побачив чоловіка, який, прикладаючи до вуст палець, кивнув іти за ним в маленькі дверцята, яких він спочатку не помітив за сміттєвим контейнером...
    •  news image
    • Мар'яна3 12 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Мар'яна сиділа в кафе за філіжанкою кави і задумливо дивилася у вікно. Все життя пропливало в неї перед очима. Ще вчора здорова і сильна - тепер на межі життя і смерті, адже саме сьогодні вона дізналася в лікарів, що в неї онкологічне захворювання.
      Після цієї звістки Мар'яна спочатку ніяк не могла повірити, що це сталося справді з нею, потім вона наче в тумані натрапила на цю кав'ярню, замовила каву, смак якої вона чомусь не відчувала і думала, думала...
      Так, ціле життя в неї немов гірка пілюля. Спочатку згадався інтернат, потім технікум, нестача грошей і такий легкий спосіб заробітку грошей – торгівля своїм тілом. Це колись здавалося їй нормальним, адже хто ще міг похвалитися такими грошима. Потім Італія – спочатку догляд за дітьми, а потім знову... (навіщо сидіти з сопливими чужими дітьми, а чи ще гірше - доглядати за старими, як можна набагато легше заробити). Небажана вагітність – як грім з ясного неба, та нічого - народила, а потім - куди дитину з собою тягати («Я виросла в інтернаті і нічого, - думала вона тоді і бездушно віддала дитину – свою рідну кровинку).
    •  news image
    • Графік4 12 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Чоловік в потертих тапочках, позіхаючи пішов відчиняти двері, в які так настирливо дзвонили. Він, звичайно, був трохи роздратований, адже йому перебили такий солодкий сон... Чоловік, не питаючи хто, відчинив і, скрикнувши, позадкував назад, та й кожен так би зробив, якщо б побачив те, що бачив він. На порозі в чорному плащі з капюшоном стояла справжнісінька Смерть з косою.. - Ні, блідніючи, - скрикнув чоловік. Ти чого прийшла? Мене нічого не болить, я не палю, не п'ю. Іди краще забери он сусіда-п'яницю... - З сусідом ми згодом розберемось. Я прийшла на вірну адресу. - Не хочу, - закричав чоловік, - я жити хочу! Я ще так багато не встиг зробити...
    •  news image
    • Урок філософії 08 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Бувають такі люди, які своїми словами можуть змінити світогляд інших, навіть їх поведінку. До таких людей я віднесу одного вчителя з філософії – молодого вчителя, який тільки-но прийшов на викладацьку роботу і помітно нервував. Це розвеселяло студентів, байдуже, що вони були заочниками, тобто зовсім свідомими людьми і змогли б ввійти в положення бідного вчителя. Та ні – їм чомусь було смішно, коли в нього впав портфель, коли він намагався витягти книжку, коли щораз падала крейда з тремтячих рук і коли він говорив тремтячим голосом і щоразу заглядав у книгу, бо забував, що хотів сказати... Так пройшло дві пари з трьох і вже студенти, як і вчитель хотіли пошвидше, щоб закінчились усі...
    •  news image
    • ЇЇ називали щасливицею 07 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Вона приходила на роботу завжди гарно одягнутою і з посмішкою на вустах. Ніхто не бачив, щоб вона плакала чи була в поганому настрої. Вміла розвеселити і розрадити, але співробітники все шепотілися:
      «Чому їй не посміхатися, у неї все добре. Вона щасливиця. Вдома чоловік, який напевно багато заробляє, бо дивись, як гарно одягається. Напевне десь на заробітках, бо ми його ніколи за стільки років не бачили і говорити вона про нього не хоче».
      «Та й чому їй не посміхатися - хіба в неї проблеми якісь є? От би пожила з моїм алкоголіком і сином бовдуром», - говорила інша своїй подрузі на обідній перерві.
    •  news image
    • Ромашка3 04 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Ромашка не знала, чому виросла саме тут - при трасі, де увесь час їдуть машини і так часто вітром ламають її пелюсточки. Вона пам'ятає, як важко їй було виростати крізь гравій. Як силувалась вона і хотіла вже як найшвидше побачити сонечко... Але коли вона таки виросла, то разом з радістю споглядання сонечка, вона часто відчувала біль від того, що її декілька раз придавлювало вітром та дощем до землі, тому що вона не мала, як інші ромашки в полі того, хто б підтримав її, бо вона тут одна... від інших її відділяє широка смужка гравію... «Для чого я тут виросла, - часто задумувалась Ромашка, - от інші приносять радість людям своєю красою, а в мені ніякої краси - відірвані пелюсточки, погнуте стебло».
    •  news image
    • Якщо2 03 Квітня 2011

      Рейтинг:

        - Якщо я стану бідним? - Я буду біля тебе! - Якщо я попаду в біду? - Я підтримаю тебе! - Якщо я буду тебе ображати? - Я буду терпіти! - Якщо обмовляти? - Буду мовчати! - Якщо я захворію? - Буду тебе доглядати!
    •  news image
    • Сила молитви3 02 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Над дівчиною, яка стояла над прірвою схились дві постаті: Світла і Темна. - Стрибай, чому ти стоїш?- питала Темна. - Ні зачекай, не треба, - шепотіла Біла. - Залиш її, вона моя! Давно моя!!! – крикнула, оскаливши свої страшні ікла Темна. - Та ні - вона ж любила... по-справжньому любила, - пробувала заступитись за неї Біла. - Так, але потім вона захотіла служити мені і втратила здатність чути тебе... Все, досить... Пора з цим закінчувати... Стрибай!!! – заволала Темна постать.
    •  news image
    • Життя прекрасне...2 30 Березня 2011

      Рейтинг:

        Життя прекрасне, не дивлячись на те, що супроводжується труднощами і випробуваннями. Ми деколи своїм світосприйняттям заганяємо самі себе в кут і часто відчуваємо лишень відчай, несправедливість Ми вперто не хочемо змиритися з Божою волею, хочемо чимскоріше позбутися свого хреста, воліємо взяти чужий, думаючи, що він легший. Ми ціле життя чогось шукаємо і щось прагнемо. Щось здобудемо і знову знаходимо свою ціль, яку прагнемо здобути. Ми завжди долаємо вершини матеріальних потреб, забуваючи про вершини духовні...
    •  
    • Зруйновані мрії1 14 Лютого 2011

      Рейтинг:

      Зруйновані мрії. Ріс собі дуб. Цілий рік він слідкував за людьми, птахами та іншими деревами. Почувався щасливим під проливними дощами та страждав від пекучого сонця. Він любив захід сонця та прихід ночі. Коли легким світлом наповнює землю місяць, в повній тиші він міг мріяти. Із кожною найсолодшою мрією, надією чи сподіванням на його гілці виростав новий маленький листочок - нове безмежне сподівання! З часом на його кроні назбиралось безліч листочків і кожний із них був найулюбленішим у дуба. Прийшла осіння пора. Дуб вирішив відпустити свої листочки, щоб хтось зміг зрозуміти його бажання. На кожному листку прожилками була написана якась мрія. Наприклад, щоб птахи знову почали співати, німий хлопчик, який так часто сидів під ним на лавці, заговорив... Кожне бажання було повне добра. Відпустивши свої мрії «у світ» він був такий щасливий.
    •  news image
    • Ув'язнені1 05 Лютого 2011

      Рейтинг:

        Ув'язнені. Хто вони насправді: закоренілі грішники, заблукані овечки чи терплячі душі?
      Проходячи біля високого паркану, який завершується колючим дротом під напругою, підходячи до великих металевих дверей , які від відкривання засуву неприємним звуком віддають в серце, а потім ціла череда от-таких дверей... Здається, що вони живі і просякнуті якоюсь безнадією, відчаєм, горем, агресією... Здається, що тут можуть бути лише злі, нетерпеливі, пропащі люди...Але як тільки двері відчиняться і ви побачите цих людей, то відразу в голові промайне думка - чому вони тут..? Більшість з них подивляться на вас своїми ясними очима і ніби поглядом самі зададуть вам таке ж запитання - чому? Під час Служби Божої можна ще зауважити їх щирість і розкаяність, покору та терплячість - в кого як. Якось так сумно на душі від цього, - і їх погляд буде стояти перед очима ще довший час навіть, якщо ви вже вийдете на вулицю і займетесь своїми буденними звичними справами.
    •  
    • Спасай себе і тисячі навколо тебе спасуться2 24 Січня 2011

      Рейтинг:

      Цей вислів Cвятих Отців притаманний не лише для монахів та монахинь, але й для мирян. Для тих, хто називає себе християнами. Дуже часто ми помічаємо чужі гріхи і намагаємось «допомогти» іншим позбутися їх, але при цьому не здобувши чеснот лагідності, терпеливості, любові. Ми хочемо, щоб люди довкола нас змінились вже – негайно!!! При цьому ми приносимо швидше шкоду, аніж добро. Бо якщо людина й хоче змінитися, то під нашою наполегливістю вона просто зломиться, як ламається лук від надто натягнутої тятиви, як ламається молоденьке деревце, коли його засильно нагнути. «Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви духовні, виправляйте такого духом лагідності, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився і ти» (Гал. 6, 1). Отже, зі слів ап. Павла ми бачимо, щоб когось виправляти, ми маємо мати щонайменше Духа лагідності, який приходить до нас після того, як ми самі наблизимось до Бога й будемо вправлятись для здобуття чеснот, при цьому ми маємо бути увесь час пильними, щоб і самим не впасти у спокусу і той самий гріх. Людина сама по собі немічна і потрібно мати в душі Бога, щоб старатися когось привернути до Нього.  Господь знає кого прикликати і коли захоче, то може діяти і через нас...
    •  
    • Байдужість3 11 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Байдужість - це явище, яке просіялось у суспільстві з іншим куколем (брехні, гніву, наклепу, брутальності і т.д) і нажаль пустило глибоке коріння, яке заглушує любов, терпеливість, радість, милостивість, надію, віру та інші чесноти. Як часто можна прочитати в пресі про те, що серед білого дня побили людину і все відібрали, а довкола було багато людей і навіть не спробували захистити, бо їм байдуже. Коли стоїть маленька дитина зі сльозами на очах просить шмат хліба, бо батьки алкоголіки чи наркомани (не здатні дати навіть цього), а люди спокійно проходять повз - їм байдуже. Коли чоловік помирає на вулиці від сердечного приступу, а люди просто думають (чи говорять), що напевно п'яниця, а до таких їм байдуже. Коли кожної хвилини матері вбивають по цілому світі дітей, а лікарі їм допомагають у цьому, бо їм байдуже. Коли людина виходить з в'язниці і ніде немає підтримки, ніде не може знайти роботи, бо має клеймо в'язня (єдиним виходом цієї людини знов попасти за грати, щоб не померти з голоду) - а людям... байдуже! Коли... це можна продовжувати до безкінечності. Але чому, ну чому так? Невже люди втратили щось цінне в душі і з появою новітніх технологій по трохи починають і самі перетворюватися на роботів? Ми, люди, ніби надивившись фантастики і наслідуючи її залазимо в своєрідні кокони, які нитками ведуть до інших коконів - дім-робота-дім, на вихідні: дім-розваги-дім... Ці кокони так з кожним разом грубіють і згодом взагалі зашкарлупіють. Нам потрібно, просто необхідно, розбити ці кокони і стати справжніми християнами, піти за Ісусом і згадати Його слова: «Люби ближнього свого, як себе самого», «По ділах пізнають, що ви учні мої» (відкривши Євангелію можна багато знайти таких висловів).
БЛОГЕРИ