Блоги

Vasyl Pyshkovych

- Відповідальність9 15 Травня 2011
  Рейтинг:
  Чи ви задумувалися над тим, коли і кому говорити про відповідальність? Напевне що було... А якщо говорити комусь про його відповідальність? А це вже сприймається гостріше... Відповідальність пов'язана з нашими обов'язками, доброю волею, розумом і талантами. Отже, всі ми, здорові люди, є відповідальні. Та в одній ситуації хочемо для впевненості почути: "Ти відповідальний!", а в іншій - це просто заважає нам діяти природньо і невимушено, діяти з натхненням. Бути відповідальним - не просто, якщо це поєднює в собі такі різні поняття, як добра воля та обов'язок. Тож, коли говорити про відповідальність вголос?! Мабуть тоді, коли бракує чиєїсь доброї волі. Дякую друзі, що шануєте мою добру волю. →
- Знову "кінець світу"!8 17 Травня 2011
  Рейтинг:
  А Ви чули про Гарольда Кемпинга - американського проповідника? Ні?! І Ви не знаєте, що цієї суботи наступить "кінець світу"!? Тоді ми йдемо до Вас! Звучить як реклама з телебачення, отже мусимо приймати рішення... Говорити про "кінець світу" так само природньо, як про смерть людини: є початок, є і кінець. Та навіщо прогнозувати цей час і яка позиція християнства щодо цього? В Біблії чітко написано: "Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець" (Марка 13:32). Прогнозування "останнього дня", мабуть, все одно, що богохульство. Кожен, хто прогнозує другий прихід Ісуса Христа на землю, бере на себе відповідальність і функції, яких він не може ні понести, ні виконати. Та все ж, навіть підсвідомо, ми прислухаємося до містера Гарольда і готуємося до суботи...готуємося, бо не готові. →
- Життя зі спідометром4 25 Липня 2011
  Рейтинг:
  Подумай собі: чи є в твоєму житті такі речі, з якими, за звичних умов, ти стикаєшся щодня?! Напевне, щодня ти приймаєш їжу, п'єш, спілкуєшся з людьми, можливо - щодня співаєш. Майже щодня я їжджу на велосипеді. Та кому це цікаво?! Навіть для мене їзда на роботу чи прогулянку стало буденністю, але сьогодні... Сьогодні я придбав велокомп'ютер і їзда для мене несподівано набула нового сенсу: крутити педалі стало цікавіше, змістовніше, азартніше і тепер я можу навіть порівняти кожну мою нову поїздку з попередніми. Та найбільше мене приваблює шкала максимальної швидкості... →
- Жити до кінця...2 30 Серпня 2011
  Рейтинг:
  Можливо, пригадуєте час, коли осіннє сонце вже не пече, але дуже бажане й зігріває обличчя своїми променями. Десь в такий час двоє людей опинилися в парку серед пожовклого листя, людей і дерев. Обоє вони були однаково молодими, але дещо їх різнило. Не завжди мрії схожі між собою, але мріється про остаточне і тривале – про щастя. Для когось це щастя має бути тут, з кимось, а для іншого – воно в боротьбі: якщо ти весь час борешся, тоді досягнеш щастя. Тож, поки цей мріяв про тепло руки, яка стискає його долоню, інший думав про те, як здобути щастя попри малі поразки. Перший мріяв якомога довше прожити на цій чудовій планеті, а другий не збирався довго тут затримуватися. Вони обоє ніби випадково сиділи на одній лавці, не приділяючи особливої уваги одне одному, і тепер були такими схожими. Бажання бути щасливими надало їм майже однакові вирази обличчя. Обоє сиділи непорушно, пильно задивлені в парк й інші люди, не бажаючи перетинати їхнього погляду, обходили цих двох краєм - вільно по бруківці. …за небагато часу один встав та пішов доріжкою в серце парку, відчуваючи втрату часу, а інший так і залишився сидіти на лавці, бо тут відпочивав від щоденної боротьби…а вираз його обличчя так і не змінився. На короткий момент вони були схожими, аж поки кожен не пішов своїм шляхом. *** Я теж не поспішав і спостерігав з сусідньої лавки. Поряд сиділи двоє літніх людей – схоже, теж не поспішали. За деякий час до лавки підійшли двоє молодих, напевне, закоханих людей, сіли поряд з ним й тепер було видно три схожі обличчя, бо тихе щастя надало їм майже однакові риси. Попри думки знаю, що жити до кінця - так відповідально! →

БЛОГЕРИ