Блоги

Оля Молочій

    •  news image
    • Майже побажання1 09 Січня 2012

      Рейтинг:

        Не бійся сміятися, коли сонячне проміння торкається твоєї щоки, бо щира усмішка зігріває навіть найзакаменіліші серця. Не бійся плакати, якщо колючий біль бере тебе в полон, бо одна тепла сльозина може розбудити до цвітіння квітник твого життя. Не бійся говорити просто і щиро, коли з тобою ті, кого любиш, бо вони – твій найбільший і найцінніший скарб. Не бійся мовчати, коли хочеш побути в тиші, бо тільки тоді ти почуєш ніжну розмову твого серця з Богом.   Не бійся боротися, коли ставиш перед собою величні цілі, бо сила зростає у щоденній життєвій боротьбі.
    •  news image
    • Господи, навчи мене молитися!4 31 Серпня 2011

      Рейтинг:

        «А ти можеш молитися тоді, коли чистиш зуби?»,-  о. Антон Господи, навчи мене молитися! Молитися тоді, коли п´янію від щастя і радості. Молитися тоді, коли сутінки болю і неспокою огортають моє серце. Молитися тоді, коли серед гамору і суєти серце шукає тихенького затишного куточка. Молитися тоді, коли від надміру емоцій бракує слів. Молитися тоді, коли у поспіху і щоденних клопотах за світанком відразу наступає вечір.
    •  news image
    • Думки біля моря 08 Серпня 2011

      Рейтинг:

        Часто відчуваю себе морем у погідний сонячний день, морем, що радіє, сміється, виграє хвилями. Інколи відчуваю себе морем, що передчуває наближення шторму, хвилюється, квилить чайками, але не кориться перед стихією. Відчуваю себе морем, яке не вибирає між людьми, а приймає у свої обійми і добрих і злих. Тих, що будуть ніжитися під сонячним промінням, із заливним сміхом перестрибувати хвилі, милуватися різноманітністю мушель, і тих, що залишать на його березі купи сміття, руйнуючи його невинну чарівність... Буває і так, що відчуваю себе морем, яке необережною хвилею руйнує прекрасні дивовижні замки людських мрій, збудовані дбайливою рукою.
    •  news image
    • Вічна тема: щастя6 25 Червня 2011

      Рейтинг:

       

      "Для щастя не треба жодних причин"

      (Олег Романчук "Коли вам сниться музика") Щастя... воно таке незбагненне. Це, напевно, найбільша нерозгадана таємниця людства, бо кожен з нас цього прагне, кажуть, це природньо для людини. А може навпаки, найбільша розгадана таємниця, бо стільки людей таки зуміли її відкрити і таки стати щасливими?! А звідки ти знаєш, що то таке щастя? Коли думаєш, що воно зовсім близько, простягаєш свої долоні, а воно зникає, наче марево. Коли вважаєш, що його нема, що ти недостойний бути щасливим, воно приходить зовсім неждано, щоб дати тобі крила.
    •  news image
    • Хто така Оля Молочій4 02 Червня 2011

      Рейтинг:

        Останнім часом часто чую від оточуючих, що я позитивна людина, оптиміст. Так часто, що аж задумалась над тим, як я «докотилася до такого життя»... Сама не знаю, це одне з див, коли тебе розуміють і приймають такою, якою ти є, тоді хочеться жити і творити. Підтримую таку думку, що найкращі речі відбуваються з нами спонтанно. Завжди вважала, що маю талант до точних наук, бо так і було в школі, легко розв'язувала задачі і важко-довго-сумно писала твори. Свою професію також полюбила за можливість аналітики. Та тут, у ДивенСвіті все по-іншому. Не знаю, як так стається, що мені приходять в голову нові ідеї-думки, якими неодмінно хочу поділитися... і тоді змушена шукати слова, аби це все передати :) У своєму блозі пробую писати про те, як я вчуся бути людиною, про те, як я бачу наше суспільство, про те, що болить і від чого хочеться співати, про радість, яка наповнює серце через неповторність Божого світу. Бажаю усім, хто буде читати мою писанину постійного зростання, натхнення для щоденної праці над собою і, звичайно, гарного настрою!  Запрошую в гості у Блог Олі Молочій :)
    •  news image
    • Цінуй цвіт твого життя!5 26 Травня 2011

      Рейтинг:

        Життя - це як коробка сірників: серйозно ставитися – смішно, а легковажити – небезпечно. (А. Рюноске). Отак одного вечора сиділа я у своїй кімнаті і переглядала старі фотографії. Видно оті спогади минулих подій надихнули мене на роздуми про життя, захотілося зробити щось приємне собі та іншим , а ще у моєму списку нереалізованих планів був пункт «освоїти програму для творення презентацій»... От і вирішила це все поєднати. Не ставила перед собою завдання заглибитись у високі матерії чи творити щось надзвичайне, інколи хочеться чогось такого повітряно-легкого, аби було цікаво і з користю.
    •  news image
    • І знову про білочку, яка крутиться в колесі життя9 19 Травня 2011

      Рейтинг:

        Бігала тут білочка, а може і не білочка, а може то зернинка, а може і людинка :) От пригадався мені старенький мультик із пластиліновими звірятами... Інколи відчуваю себе маленьким пшеничним зернятком, яке випадково потрапило не туди, де воно мало зростати. Добрий сіяч готував мені найкращий грунт, з батьківською дбайливістю його спушував... так, тоді Він думав про мене, мріяв про те, як я буду зростати вкупі з іншими зернятами, радіти сонцю і теплому дощику. Не знаю як так могло статися... Чи то була необережною, коли настав момент сівби, чи може вітерець вирішив так наді мною пожартувати, та вже сталося так, як є... росту я посеред тернини.
    •  news image
    • А знаєте чому?4 27 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Отак питаючи себе і інших «Чому?» і слухаючи, що ж говорить мені моє серце, йшла я дорогами життя. Багато не розуміючи, хотіла все передбачити і спланувати ... Не покладала великих надій на ці наміри. Але ж так хочеться, щоб все вдалося! Так, дійсно, важливо час від час зупинитись і запитати себе: «чому?», можна і «для чого?»... навіть, якщо не отримаєш бажаної відповіді. Переконана, що в тиші серця до нас говорить Бог, бо тільки так можу пояснити те, що відбулося там... в тиші... в часі «оф-лайн» для всіх і «он-лайн» лише для Бога. Читаючи Святе Письмо часто натрапляю на уривки, де згадується, що Ісус йшов на самоту...
    •  news image
    • Історія життя і смерті2 12 Квітня 2011

      Рейтинг:

        В той день була Велика п'ятниця. Це було о п'ятій годині по полудню... Саме в цей час, коли Тебе зняли з хреста і Твоя Мама тримала Тебе мертвого в своїх обіймах, моя мама вперше взяла мене на руки... Напевно, як і кожне новонароджене маля, я плакала, плакала за нас двох, Твоя остання сльоза витекла з пробитого боку разом з останніми краплинами крові. Потім ми обоє відпочивали: я набиралася сил для життєвої мандрівки, якою Ти мене ведеш, Ти - спочив після Великої Справи мого відкуплення. Ти помер - я народилась. Ти помирав, аби я могла вічно жити.

      Я народилася, аби Ти жив у мені!

    •  news image
    • Мої 10 найважливіших "чому"8 06 Квітня 2011

      Рейтинг:

       
      "Дуже важливо не перестати задавати питання. Цікавість не випадково дана людині" - А. Ейнштейн
      Чому я більше думаю про те, що буде завтра, ніж про те, що маю робити сьогодні? Чому я вважаю, що повинна приймати лише правильні рішення? Чому я думаю, що завжди права, а помиляються інші? Чому маю безперестанку кудись бігти і щось вирішувати? Чому так важко йти на компроміс у зовсім неважливих справах?  
    •  news image
    • Тільки справжнє4 29 Березня 2011

      Рейтинг:

        Як хочеться чогось справжнього! Набридли напівфабрикати і замінники. А вони всюди! Ми самі впускаємо їх в своє життя, аргументуючи тим, що це легко і зручно. Для натурального нема часу. Такі замінники використовуємо і в наших стосунках з рідними та друзями, в роботі, в житті. Часто відчуваємо себе маріонеткою, яка живе за стандартною схемою. А душа потребує справжнього: щоби тобі щиро говорили "я тебе люблю" або "ти – диво", щоби питаючи "як справи" дійсно хотіли відчути настрій твого серця, а не просто так, для початку розмови. Цієї неділі Господь своєю добротою дозволив нам пережити дотик справжнього. Будучи присутньою на інтронізації нового Батька УГКЦ, відчула смак щирості і природності. Для мене великою радістю є сміливість наших владик. Важко, по-людськи, зрозуміти як це взагалі можливо, що вони, старці, зробили такий вибір на користь молодості. Важко тут не побачити Божий палець!
    •  news image
    • Молитва однієї білочки, яка крутиться в колесі життя 15 Березня 2011

      Рейтинг:

        Зранку я дивлюсь в Твої очі. Не розумію, чого Ти хочеш від мене. Що я можу зробити? Чи Тобі потрібна ота моя напівсонна поспішна ранкова молитва?! Швиденько треба збиратись, бо знову запізнююсь на роботу. Скільки разів вже обіцяла собі, що буду раніше прокидатися, щоб побути хвилинку з Тобою?! І знову цілий день мовчу - не маю часу. Про що можу з Тобою говорити? Напевно тому, що у найближчих друзів навіть мовчанка є зрозумілішою за сотні порожніх фраз. Вечір. Втома склеює повіки. Ти ж мене розумієш?! А пам'ятаєш, як добре нам було колись, коли наші розмови тривали годинами? Поринаю в спогади... Мабуть це неправильно отак любуватися минулим, бо в цей же час в минуле відходить моє сьогодні. А Ти є близько, чекаєш, аби я перша почала розмову - не хочеш бути нав'язливим, не хочеш обмежувати мій життєвий простір. Дякую Тобі! От я сьогодні розговорилася, а Ти просто слухаєш. Знаю, Ти теж хочеш мені багато сказати, але це вже завтра - спробую раніше прокинутись - зранку поговоримо. А зранку я дивлюсь в Твої очі... (далі по тексту) Фото: http://newshugs.files.wordpress.com
    •  news image
    • А що тобі говорить твоє серце? 10 Березня 2011

      Рейтинг:

        Чи часто ти прислухаєшся до того, що тобі говорить твоє серце? Отой тихий звук, що ти чуєш, коли на мить стишиш свій крок – це воно намагається достукатись до твоєї свідомості. Просто послухай, як стукає твоє серце! Знаєш, інколи цей стук нагадує мелодію, це тоді коли співає твоя душа, коли очі світяться радістю і «у вухах хлюпає» від щастя. Так не хочеться опускатися з небес на землю. Ти слухай, просто слухай, щоб вміти розрізнити правда це чи сон. А чи може самообман-ілюзія? Слухай... Твоє серце відповість тоді на всі запитання, навчить радіти з маленьких успіхів і не впадати у відчай через великі невдачі.
    •  news image
    • Коли ти на вершині1 02 Березня 2011

      Рейтинг:

        Невіруюча людина назве це чорною смугою, християнин – випробуванням. Перший пообіцяє тобі, що незабаром настане смуга біла; другий – розкаже про велике значення терпінь і неодмінну перемогу-воскресіння. Обидвоє – оптимісти, а ти? Ти йдеш, долаючи перешкоди, зносячи терпіння, підтримуєш у твоєму серці той слабенький вогник надії. Все буде добре... І ось, нарешті, воно... твоє визволення. Радієш,бо усе зміниться на краще, все мусить бути добре! Та стій! Це ще не кінець. Насправді тільки тут починається твоє випробування, в той момент, коли ти стоїш на вершині і світ обіцяє тобі і славу, і багатство. Ти дочекався, залишилось зовсім мало – зробити перший крок і успіх в твоїх руках. Ти маєш вільну волю, можеш «ловити цей момент», такий шанс випадає нечасто. Ти вже готовий ступити перший крок і вже не знаєш де правда, де обман, фантазії-ілюзії– все змішується воєдино. Ти хочеш щастя - і це твоє право. А як же Бог? Надокучливі думки не дають спокою. Хто в такий момент думає про Бога? Йду...
    •  news image
    • Людина з власною думкою3 09 Лютого 2011

      Рейтинг:

        Існує таке уявлення, що власну думку має лише той, хто з чимось не погоджується, критикує. Натомість тих, хто погоджується і підтримує, називають "сірою масою". Думаю, що це не зовсім так. Для того щоб погодитись, потрібно набагато більше. Коли ми схвалюємо вчинок людини, то неначе беремо на себе відповідальність за наслідки. Ба більше, коли ми мовчимо, то часто нашу мовчанку сприймають як нашу мовчазну згоду на те, що відбувається. Тому важливо реагувати. Потребуємо можливості бути вислуханими. Такої ж можливості потребують і наші друзі та близькі. Часто кажуть, що в суперечці народжується істина. Думаю, що істина народиться лише тоді, коли є взаємоповага і кожен з опонентів готовий слухати. Співається в гарній дитячій пісеньці: «Відкрий мої вуха, навчи мене слухать, відкрий мої очі, дай бачить Ісуса».
    •  news image
    • Многая літа, Блаженніший Любомире! 24 Січня 2011

      Рейтинг:

        Десять років... На тлі всесвітньої історії це напевно невеликий відрізок, але все залежить від того, що нам вдалося звершити за цей час. Пригадую оту довжелезну чергу з людей, які на морозі чекали, щоб помолитися в Соборі св. Юра за упокій душі Блаженнішого Івана-Мирослава Любачівського. Але, змерзли тоді! Пам'ятаю також і певну тривогу щодо вибору нового Глави УГКЦ. Люди... вони завжди важко сприймають зміни. Сьогодні, коли минає десятиліття «батьківства» Блаженнішого Любомира Гузара (напевно доцільніше писати без лапок) намагаюся охопити думкою все, що відбувалося з нашою Церквою в ці роки.
    •  news image
    • Читаючи Ліну Костенко...8 21 Січня 2011

      Рейтинг:

        Читаю і до болю душі шкода мені Ліну Костенко, що вона мусила таке писати. Господи, яке ж запущене наше українське суспільство, якщо наші поети змушені писати такі прозові речі! Це книжка-біль, книжка-крик... Людина, яка пройшла через жорна радянської системи, через жорстку цензуру і заборони друку, тепер змушена писати про те, як ми «любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за свою мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і від усього, будуємо незалежну державу» («Записки українського самашедшого»). Напевно головним позитивом цієї книжки є лише її існування. Люди, що жили в очікуванні тієї нашої української книжки, ринули в книгарні. Та тут знову спрацював парадокс нашого суспільства – книжка в Інтернеті з'явилася набагато швидше, ніж на полицях магазинів.
    •  news image
    • Героїня нашого часу2 22 Грудня 2010

      Рейтинг:

        Хочу вам розказати про одну жінку-героїню, бо кожного разу дивлячись на неї я подивляю її життя. Їй 81 рік, прожила життя повне випробувань. Рано повдовівши самотужки виховувала п'ятьох доньок та синочка. Син помер молодим, залишивши сиротами трьох діток. Здається, що Бог обділив її щастям... Але скільки в неї життєвої наснаги, яка віра! Переживши важку хворобу, з паличкою в руках вона кожного дня йде до церкви на Службу Божу. Люблю просто зустріти її по дорозі. Завжди на лиці привітна усмішка, добре слово для всіх, жодного нарікання, ніколи... І це ще не все. Якби не та бабця, то наша парафія не мала б церковного хору. То дійсно подвиг. Вона по цілому селі ходила, збирала хористів, до кожного заходила по кілька разів, переконувала кожного. Сама знайшла диригента, домовлялась за приміщення для репетицій. Дякувати Богу і тій пані, хор вже співає 20 років. Ще багато справ на парафії робилося завдяки їй. Була організована катехизація дітей і, коли сестри монахині не мали змоги приїжджати, вона сама брала цікаву книжечку і просто читала дітям.
    •  news image
    • А ти вмієш вірити?5 14 Грудня 2010

      Рейтинг:

       

      «Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого»

      (Мт, 17,20)

      Віра, вірити, віруючий... Ці слова, які ми так часто вживаємо, але так мало розуміємо. Легко сказати «вірю», а повірити? Думаю, що кожен християнин повинен себе запитувати: «У що я вірю?» і «Чи дійсно я вірю?». І, напевно, кожен дійсний християнин переживав у своєму житті хвилини, коли видаєшся собі останнім безвірком, шукаєш виходу з темряви сумнівів. Кажуть, «криза віри»... Думаєш, чи воно добре, чи погано? Видається мені, що добре. Якщо є криза, значить є і віра. Каже Ісус: «Коли матимете віру, як зерно гірчиці...», - значить віра, правдива віра, то дефіцит. Довго думала над цим питанням, що таке віра. Не бачила також, та й не чула ніколи, щоб хоч одна гора посунулася трошки від такої віри. Чи це значить, що за дві тисячі років не знайшлося людини, яка б дійсно вірила? Чи Бог вимагає від нас чогось неможливого? Чому ж оті слова звучать з певним докором?
    •  news image
    • СМС у небо4 08 Грудня 2010

      Рейтинг:

        Цей ранок був таким, як і всі попередні: сніданок, дорога на роботу, кава... Напевно та кава так і залишилась на столі, бо подальші події цієї п'ятниці табуном пробігли в пам'яті, по серці, залишивши пекучі сліди. Лікарняний коридор Приймального відділення медінституту і нескінченно довгі хвилини очікування - здається гірше вже не буває. Але ж ні, це лише вершина айсберга... Лікарі, котрі називають щоразу нові відомі і невідомі діагнози, медсестра, що злиться на апарат, в якому так невчасно сіли батарейки... А татові стає зовсім зле - раптово починає віднімати обидві руки, холонуть ноги, корчиться в конвульсіях... Страшно... Нервово набираю текст СМС-ки: "Прошу молитви...". Відсилаю всім аж до закінчення грошей на рахунку... Найстрашніші хвилини повної безпорадності. Приходять відповіді на моє СМС: "Хай Бог благословить, я з вами", "Молимось"...
    •  news image
    • День Свободи з гірчинкою або пригоди cупермена 22 Листопада 2010

      Рейтинг:

        Часто можна почути про те, що люди розчарувавшись у певних політичних силах чи діячах, тепер не вірять нікому, «бо всі вони однакові». Не буду ідеалізувати і вибілювати наших політиків, а спробую подивитись на справу з іншого боку. Можливо вони всі однакові, бо наше ставлення до них однакове? Напевно так, лише з часом змінюється «головний герой» наших надій і сподівань. А сюжет залишається незмінним: надіємось, що прийде такий собі супермен-ідеал, що покарає всіх нечесних, а добрим людям забезпечить рай на землі... При тому тим добрим людям достатньо лише проголосувати за того супермена і чекати, коли ж настане той рай. А рай не настає... тоді починаємо ремствувати, нарікати, а в кінці, зовсім зневірені, знаходимо собі другого кандидата в супермени, історія повторюється знову.
    •  news image
    • "Випадкова людина"1 02 Листопада 2010

      Рейтинг:

        Знаю, що нічого випадкового в цьому світі не буває і кожна зустріч дарована нам неспроста. І все ж, не можу підібрати кращого означення для тих, кого я зустрічала лиш раз в житті в дорозі, в очікуванні, просто так... Тих, спілкування з якими дарував мені випадок. "Випадкові люди", ми не пам’ятаємо їх імен, хто вони і звідки. Я для них така ж випадкова людина. Часто з такими "випадковими людьми" можемо говорити відвертіше, ніж з найріднішими, від них можемо почути найоб'єктивніше судження. Вже кілька років минуло, а я все ще з вдячністю згадую тебе, "Випадкова Людино", з поїзда Львів-Луганськ... Звичайна розмова двох подорожніх "про все на світі" стала поштовхом до багатьох змін не лише в поглядах, але й в житті. Напевно, саме так звучали для двох учнів слова Ісуса по дорозі в Емаус… Потребуємо таких зустрічей у своєму житті, але так рідко помічаємо поряд цих "Випадкових Людей". А потрібно так мало! Лише готовність слухати, приймати серцем кожну даровану Богом зустріч, вміти любити Бога, світ, інших, себе...
    •  news image
    • Мій ДивенСвіт2 19 Жовтня 2010

      Рейтинг:

        Пустеля... Кожен хоч раз в житті побував там. Ні, не в тих пустелях, що займають значну частину земної кулі, а там, де грубіє душа від піску рутини, від пронизливих вітрів щоденних клопотів, від монотонного пересування туди, за обрій. Хоча і в пустелі можна побачити багато незвичайного і прекрасного, але хто наважиться вибрати ту пустелю за рідний дім. Що далі? Нескінченні дюни піску, втома, зневіра... І ось, коли вже зовсім немає сил, вдалині з'являється невелика зелена плямка. Оаза! Мій ДивенСвіт! Тут є те, чого так давно прагнула душа. Захист від вітру та спеки сірих буднів і справжнє щастя для мандрівника: вода - правдиве слово. Як важко в тій пустелі знайти правду, але ще важче без неї! Хочеш сказати і бути почутим, просто помовчати і послухати, просто відпочити, набратися сил.
    •  
    • Смертельна зустріч: автобус і локомотив3 13 Жовтня 2010

      Рейтинг:

      Такі ситуації заставляють кожного подивитись по-іншому на своє життя, на своїх рідних і близьких. У суєті сучасного світу з таким шаленим ритмом життя не забуваймо про те, що життя – це не тільки матеріальне. Згадаймо про Бога, не забуваймо дякувати за кожен прожитий день! Пам’ятаймо про наших рідних, вони потребують нашої уваги, любові, доброго слова. Цінуймо своє життя, воно прекрасне!
БЛОГЕРИ