Блоги

Макар Маковецький

    •  
    • Хто вони - вибрані дому...4 29 Липня 2011

      Рейтинг:

      Можливо, я досі жив в надто ідеальному світі і носив не так рожеві, як непротерті окуляри, але я був щиро здивований, побачивши на власні очі, бо чутки вже давно осідали в моїй голові, що являє собою список, вивішений на воротах не одного монастиря чи храму у містах нашої держави, переважно східних та південних областей. Список складається з категорій осіб, вхід яким на територію монастиря заборонено. Окрім чорних магів, екстрасенсів, ворожок, які опинилися там із зрозумілої причини, та «закодованих» осіб (цього я, скажу чесно, не збагнув, але може я просто не компетентний у тонкощах «кодування» і "ортодоксального" погляду на це), у ньому вказано представників інших конфесій. Католики, що і очікувалося:) – окремим пунктом. Приємне сусідство для КАТОЛИКІВ, які там проживають по сусідству, чи не так?
    •  news image
    • Залежність. Коли це добре1 08 Липня 2011

      Рейтинг:

        Питання, на яке важливо дати відповідь: Без чого мій день не день?  Дивно, але, відповівши на це питання, можна побачити, від чого ми реально залежимо. Тут не йдеться про банальні залежності, такі як їжа чи одяг)) але про внутрішні, які спонукають нас використовувати час так, як ми хочемо. Чи це тільки так здається, що ми цього хочемо?
    •  news image
    • "Dead to the world" 06 Червня 2011

      Рейтинг:

        "Dead to the world" Його побили демони,  Залишивши вмирати, А потім снами темними, Хоч все одно даремними, Видіннями нікчемними Почали добивати. І кров’ю, ніби винами, Напились до нестями. Та мить текла годинами,   Хоч болями невпинними  Зближала смерть невинному, -  Тривала дні за днями. 
    •  news image
    • Без відповіді 03 Червня 2011

      Рейтинг:

        Без відповіді Ти знаєш, я по-іншому не міг... Не те, щоб зовсім, просто так виходить, Що й жертву дав, але й своє зберіг, Лише чомусь спасіння не приходить. Та й, зрештою, куди йому іти? В моєму домі ідоли панують. Навколо є й достойніші світи, В яких життя так легко не марнують.
    •  news image
    • Dead Point5 18 Травня 2011

      Рейтинг:

        Це було минулого року. Тоді літні світанки більше нагадували весняну спеку, коли ночі ще холодні, а обідній час надто спекотний. Але в Карпатах було прохолодно. Саме там мені довелось познайомитися з одним непересічним типом. Саме так, бо чоловіком його важко було назвати. Зовнішність такого як він переважно нагадує про людей позбавлених волі, але вже не перший раз. І хоч жодної ноти агресії з його боку так і не прозвучало за весь час нашого походу, однак підсвідомий страх часто навідувався у свідомість. Звали його Костя. Ймення не належало йому повністю, бо не був хрещений, а батьки назвали його Віктором. Але звали його Костя. І ось одного такого не по-дитячому непривітного світанку, коли ми вже допивали некип'ячену, але гарячу воду з присмаком чаю, він подивився на мене так, як дивляться перед розстрілом і сказав:
    •  news image
    • Ти вийшла заміж за весну 30 Квітня 2011

      Рейтинг:

        В кожному жарті є доля. Вона вміє всюди запхати свій ніс. Своєрідне хірургічне втручання поки триває наркоз – життя. Тому й не дивуюся, що моя осінь вийшла заміж за весну. Сталося це спонтанно, такий-собі божевільний експромт. Вони зустрілися та одружилися. Моя власна осінь взяла за чоловіка весну. І, скажу чесно, він справді був весною. Якось я розмовляв з нею, дивлячись з вікна на сміттячко, що доречно прикрашало мій краєвид. – За що ти його полюбила? – спитав я.
    •  news image
    • Seeking peace 29 Квітня 2011

      Рейтинг:

        Не часто доводиться бачити війни, а тим більше знаходитися в епіцентрі подій. Але якщо епіцентром подій є моє серце, тоді, рад-не-рад, мусиш бути найактивнішим спостерігачем, якщо вже не учасником. Я не пишу жодних фантазій, які є наслідком стабільного вживання всіляких травичок. Це лише досвід – звичайна щоденна empiria. Що поробиш... отож, війна. Ех, було колись на Вкраїні ревіли гармати... минулося... могили. Так, все завжди зводиться до могили. Хе-хе, кілька днів тому сталася пригода. Пригода малоприємна, але все ж лікувального характеру. Один мій приятель потрапив у таку-собі звичайну ситуацію, коли на тебе «злили» певну інформацію твоєму доброму товаришеві, який, так вже історично склалося, є твоїм, хорошим або ні, але начальником.
    •  news image
    • The gift (My father's gift – oneness)1 28 Березня 2011

      Рейтинг:

        Колись давно, коли ще не було мобільних телефонів, батько залишив мені на пам'ять про себе одну скриньку. Саму звичайну, зроблену в Китаї. Але на ній не писало Made in China. На ній писало «любов». Він не до кінця пояснив мені, щó там всередині, мовляв, коли прийде час, вона сама відчиниться. Але краще хай ніколи не настане та година. Після того батько зник. Я думав, що його з пам'яті не стерти – помилявся. Не скажу, що було важко – було нелегко. Але часи змінилися і з віком на місце батька прийшов цинізм, який виїв ту любов, що ще була в моєму серці. От тоді скринька відчинилася. Всередині лежав пістолет, окремо обойма і три кулі. На пістолеті було написано «Надія», а на кулях маленькими буквами: «Самотність», «Розчарування», «Егоїзм». Я здивувався, побачивши такий вміст скриньки. Але нічого більше крім здивування – вона так і стояла відкритою.
    •  news image
    • Одягнена в сонце 21 Березня 2011

      Рейтинг:

        Дивно, але вона народилась на землі. Не в Україні, звичайно. Хоч і хотілось би... В неї були батьки. Зрозуміло, що не такі як мої, але трохи подібні. Отже, – звичайна сім'я. Однак, не з тих звичайних, які розпадаються після п'яти років створення. Ні, це була традиційна сім'я, де чоловік і дружина жили згідно певних переконань, які черпали з кореня власного роду. В чому полягали ті переконання? У вірі. Вони вірили. І віра та була не у щось, а в когось. Дивною була та їхня віра. Вони трималися її з діда-прадіда, щоб зберегти і передати чистою, правдивою. Звісно, важко було вірити у того, кого вони ніколи не бачили. І ось тоді, коли все видиме вже свідчило проти народження дитини (тому дивно, що вона все таки народилася), невидимий довів, що є вищим. Він довів, що може змінювати видиме як забажає.
    •  news image
    • Under my skin11 17 Березня 2011

      Рейтинг:

        Чи має значення, що в мене під одягом? Що там у мене? Тіньовий каталізатор, що робить з мене привида, а не людину? Чи може двигун постійного недостатку? Ні, в мене там серце! І яким би воно не було, воно б’ється. Воно танцює. І, танцюючи, сміється смерті. Бо смерть прийде тоді, коли воно, моє серце, перестане танцювати своє танго. Воно, моє рідне серденько, приведе смерть і познайомить нас. Ми станемо друзями, - вірю, що на короткий час. А далі ... а далі вічність. Тому і я сміюся над смертю разом зі своїм серцем, отруюючи свій організм нікотином. І дивний, скажу я вам, той сміх. Він пронизує мою свідомість аж до її підвалів. Це дивний гумор. Він знайомий лише тим, чиї серця теж танцюють, обираючи собі єдиного партнера - смерть. Я ж люблю і поважаю своє серце. Воно, дякуючи мені, танцює танго зі смертю, моєю смертю, сміючись їй в лице. Мовляв, я, а не ти, вирішую коли тобі забрати мого господаря, тобі лише доводиться бути партнером у танці на кілька мільйонів тактів, який веду я. Тому сховай своє страшне лице і віддайся музиці, іншого виходу у тебе немає. Саме таке серце в мене під одягом. І воно танцює, не зупиняючись.
БЛОГЕРИ