Блоги

Ірина Мінкевич

    •  
    • Цінуй...1 17 Вересня 2011

      Рейтинг:

      Відірви очі від землі, поглянь у небо… Пливи його хвилями, хай синя глибінь поглине тебе. Задумайся над своїм життям… Можливо, Ти давно вже не живеш, а лише існуєш… У гонитві за матеріальним людина забуває, що має душу. Тіло біжить попереду, а душа блукає далеко позаду. Догоджаємо своєму тілу, а про душу забули…
      Не дозволяй, щоб, грошолюбство, жорстокість, байдужість, гордість, егоїзм зробили тебе своїм рабом.
      Цінуй життя – своє і інших, але не живи ціною.
    •  news image
    • Церковний дзвін із сну нас будить і кличе всіх у Божий храм...1 23 Травня 2011

      Рейтинг:

        Знову чути мелодійний голос церковних дзвонів... Вітер бере його на свої крила і заносить у найвіддаленіший куточок села та за його околиці. Сколихнулася природа, пробудились квіти, злетіли у вись пташки, вмились трави ранковою росою. Сьогодні сьомий день тижня – свята неділя. Мелодійний перелив дзвонів скликає всіх на Святу Літургію. Але чи дійде їхній голос до людського серця? Чи збудить його зі сну? Чи переможе сьогодні совість лінивість? Чи виявиться голос серця гучнішим за крик байдужості? Невже сьогодні до списку гріхів вкотре приєднається той самий гріх?
    •  news image
    • Очі кольору неба 22 Травня 2011

      Рейтинг:

        В неї були волошкові очі, які завжди сіяли, залишалися щасливими тоді, коли серце розривалося від болю. Оточуючі звертали увагу на їхню квіткову схожість, але вона їх виправляла: «Ні, не волошкові. Мої очі кольору неба. Квіти квітнуть не довго, швидко в'януть, а небо – вічне. Саме до нього я хочу дійти і потонути у його голубизні». Попри все волошки були її улюбленими квітами: такі ж прості, маленькі, непомітні, неповторні.
    •  news image
    • «Так», яке змінило історію людства1 16 Лютого 2011

      Рейтинг:

        Дуже часто від нашої відповіді залежить майбутнє. У народі кажуть: «Сім разів відміряй, а на восьмий – ріж». Можливо, це правда... Але є речі, які не вимагають довгих роздумів, визначення всіх «за» і «проти». Це рішення, які вимагають слухати лише голосу серця, яке в такі хвилини говорить лише одне: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по Твоєму слову» (Лк. 1, 28-38). Цими словами Марія відповіла на пропозицію Господа. Смиренне, тихе «Так», яке пролунало із глибини душі і змінило долю людства, повернуло історію, врятувало мене і тебе від смерті. Це «Так», зробило із простої, непомітної дівчини – Матір Господа. В її лоні вмістився Невмістимий, її груди годували Того, хто сам є «Хлібом Життя».
    •  news image
    • Знайди час… 03 Лютого 2011

      Рейтинг:

        Час летить із швидкістю вітру. Завжди бракує години, дня, місяця, щоб закінчити почате чи щоб почати нове. Можливо, треба зупинитися, відірвати очі від землі, озирнутися навкруги. Ти не самотній... Повз Тебе проходить життя. Але чи береш в ньому участь? Може – виконуєш роль глядача? Зупинись! Знайди час на речі, які не потребують великих зусиль, багато часу. Знайди час на тишу, бо в ній починає говорити серце. Знайди час на мовчанку – часом це важливіше за гучні промови. Знайди час на розмову з друзями – колись сам шукатимеш у них підтримки. Знайди час на милостиню – вона рятує від смерті. Знайди час на молитву – не втрачай нагоди поговорити з Господом.
    •  
    • Спішу до Тебе... 21 Січня 2011

      Рейтинг:

      Сьогодні я знову спішу до Тебе. Мені так важко без Тебе. Так багато хочу розповісти, про дещо запитати. Цікаво, а як можна жити без Тебе? Хоча, ні, Ти завжди поруч, просто люди інколи роблять вигляд, що Тебе не помічають. Ні, я не засуджую людей – мені їх шкода. Адже як багато тратить той, хто не прагне зустрічі з Тобою. Така людина ходить у темряві, а могла б іти за «Світлом світу», ходить голодною, забуваючи про «Хліб життя», постійно відчуває спрагу, але далі оминає «Ріки води живої»... Спішу до Тебе...Сьогодні зустрінусь з Тобою у храмі. Ти зустрінеш мене гучним переливом дзвонів, мерехтінням свічок, запахом кадила... «В малій хатині, в малім кивоті» завжди чекаєш на мене.
    •  
    • Люблю… 17 Січня 2011

      Рейтинг:

      Люблю мелодію вітру, завжди різну, ніколи ніким не співану. Люблю сонце, таке пекуче і ніжне одночасно. Люблю небо, його глибину і безмежність. Люблю квітку, таку маленьку, непомітну на перший погляд, яка заховалася у високій траві, бо і у ній вирує життя, бо і вона тягнеться до Світла, до неба. Люблю спів пташок, адже він найщиріший, наймелодійніший. Люблю дощ, тому що після нього буде веселка. Люблю гори, бо тільки там можна дихати на повні груди, не помічаючи як проходить час. Люблю українське село, з його звичаями, традиціями, піснями. Люблю українську пісню, таку, яка лине крізь віки, мелодійна, щира, проста. Люблю бувати на самоті, адже це найкращий спосіб заглянути собі в душу. Люблю тишу, бо тільки у ній промовляє Бог. Люблю мріяти, тому що мрії – це моє майбутнє, моє «завтра». Люблю поринати у спогади, адже вони – частинка мене, уривок мого життя. Люблю перебувати у храмі, адже там я зустрічаюся з своїм Творцем. Люблю Св. Літургію, на яку мене запрошує сам Христос, адже Він – найбільша Любов, Він мене створив, за мене переніс муки, а вкінці – відав життя. Люблю церковний спів – це один із способів молитви подяки Богові. Люблю людей, адже всі вони такі різні і подібні одночасно. Люблю життя... Люблю його таким, яким воно є... Часом жорстоке, а інколи щасливе, буває мрійливе. Інколи воно з усмішкою, а часом із сльозами. Але далі люблю його, бо воно дане мені Богом. Воно – моє, одне і неповторне. Люблю знаходити у маленькому велике, у темряві запалювати іскорку світла.
БЛОГЕРИ