Блоги

Роман Брунарський

    •  news image
    • Про любов2 17 Березня 2011

      Рейтинг:

        Нещодавно натрапив на статтю, яка настільки сильно мене зачепила, що вирішив попросити адміністраторів сайту, щоб мені виділили блог. Дуже вже великим було бажання з вами нею поділитись. Подаю вашій увазі повний її текст: Ця розмова виникла абсолютно несподівано. Я бавився з ременем, який висів у вуйка на бильцях ліжка. Обернувши кінці навпаки і склавши їх до купи, я отримав поверхню Мьобіуса. Відтак, показав Дезийдерію Васильовичу отриману забаву і пояснив її особливість. Вуйко з цікавістю придивився до поверхні, перепитав її назву і, несподівано для мене, сказав: "Ось такою і є віра! Вона немає ні початку ні кінця, вона повна і довершена. І що б ти їй не доточив, все воно буде лише спотворювати її досконалість і не спростовувати, а підкреслювати її бездоганність".
    •  news image
    • Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного (Йо. 13, 34) 23 Квітня 2011

      Рейтинг:

        І знову мені прийшло бажання зайнятись плагіаторством:) І знову просто не можу з вами «цим» не поділитись… Думаю що в останній день посту, велику суботу, день, коли ми маємо роздумувати над муками і терпінням Христа за наші гріхи, ми особливим образом у молитві, тиші і спокої маємо роздумувати й над своїм життям.  Сучасний динамічний світ, у якому все «швидше і швидше» ми летимо на зустріч щастю, що власне кажучи самого щастя не приносить, насамперед ставить пріорітетним завдання того, щоб ми у жодному разі правдиво не пізнали Христа. Щоб не пізнали справжнього щастя.  Цю статтю я знову ж беру з сайту «Української правди», інтернет-газети, заснованої Георгієм Гонгадзе. Свої ще теж невеликі коментарії я залишу «внизу», нехай кожен з нас із прочитаного візьме для себе те, що має взяти… в тому й полягає цінність свободи.
    •  news image
    • Віддавати2 02 Липня 2011

      Рейтинг:

        Пропоную вашій увазі одне з оповідань Анни Франк, юної дівчини, життя якої трагічно обірвалося у фашистському концтаборі. Народилась Анна у Франкфурті (Німеччина) в єврейській сім’ї.  Під час Другої світової війни її родина, рятуючись від фашистів, емігрувала до Голландії. Коли німецькі війська зайняли Амстердам, сім’я знайшла свій сховок на горищі старого будинку в одному із кварталів міста, там прожила 2 роки.  Тут Анна веде свій щоденник, який згодом стає всесвітньо відомим. Тут передчасно стає дорослою, бачить, відчуває і аналізує весь той жах, що їй доводиться спостерігати. Її творча думка проникнута зворушливим оптимізмом і вірою в добро. Промовляє до нас смілива, амбіційна, позбавлена свободи молода дівчина, промовляє, щоб ми навчились цінувати те, що маємо, щоб вчились бути щасливими і вірили що наше життя є доброю казкою. 
    •  
    • Зустріти себе 30 Травня 2012

      Рейтинг:

      У дитинстві я часто уявляв, мріяв про зустріч зі собою. Напевно надихали мене мультики чи цікаві кіна, яких у буремні 90-ті, коли власне проходило моє дитинство (думаю я тут не один такий:)) було достатньо. Я собі уявляв як ці дві людини зустрічаються, як дивляться одне на одного, уявляв цей погляд, сповнений розуміння, совісті, любові і водночас справедливого гніву. Погляд, який десь би уподібнювався погляду батька на дитину. Ці дві людини, два я, знали одне одного дуже добре. Не зважаючи на те, якого б віку були, не зважаючи. І було б видно все - кожен вибір, було б видно те все життя, що розділяло обох людей. Що б та дитина, якою я був чи була сказала нам зараз? Який би іспит сумління ввечері зробила вона? Що б вона нам сказала, коли б побачила нас збоку?
    •  news image
    • Схід сонця 07 Липня 2012

      Рейтинг:

        Було десь після 5 години ранку, я сидів і дивився як на обрії з’являється сонце, велика жовта куля підіймалася швидко, лице відчувало її ще ніжне і не таке важке тепло, було гарно.   Що означає жити? Їсти, пити, ходити в туалет? :) Щось цікаве постійно собі придумувати і завжди мати чим собі голову забити? Постійно щось вдавати, водночас боятись про це запитати? Хоча є й набагато кращі варіанти… жити, бо любити, любов - це вічне, тому варіант цей дуже добрий. Але дуже часто наша надія у житті в цьому світі є наскільки банальною, що аж страшно. Україна… країна в центральній частині Європи між двома полюсами суспільно-політичних устроїв, з славною історією часів ще Київської Русі, постійно потерпаюча, унікальна свого роду і при чому так, що описати це діло не під силу перу якомусь. Ми живемо, а колись помремо. А що? Я правду сказав. Хоча зовсім ні… померти ми не можемо, це ідіотизм якийсь. А коли не помремо, то що тут на землі ми робимо?.. Та й що у вічності грає роль? Як це погано, що так багато людей цим питанням не задається. Чому так є? Не можемо себе обманювати, що Бог знає, що ми виберемо, як казав Блаженіший Любомир, ми самі робимо вибір і будуємо життя наше. І що тут найцікавіше, до чого ж це все я веду… А до того, що вибір у нас є. Є хороший вибір, як кажуть. Все, що відбувається і що ні - є не випадковістю. «Українці завжди будуть вільними людьми» казав В’ячеслав Чорновіл. Так от, ось це усе що є і у нашій країні зараз, і у світі взагалі (ну то я загнув :)), це все, щоб мали ми вибір. Багато людей його не мають і відповідей багатьох не знають, але й у них не питають.
    •  news image
    • Оптимізм 19 Жовтня 2012

      Рейтинг:

        Кажуть, українці на вулиці порівняно з іншими мало посміхаються. Що ніби як ідеш по вулиці і майже не трапляється тобі посмішок. А шкода, бо посміхатись нам, впевнений, дуже личить, та й сумувати… воно якось не для нас. Постараюсь у цьому дописі цю свою думку пояснити.
БЛОГЕРИ