Блоги

Оксана Карпевич

    •  
    • Лише там, зліва, де серце…4 26 Листопада 2010

      Рейтинг:

      Усім тим, хто щомиті шукає прекрасне, хто вірить у казку останніх осінніх ночей, хто хоч колись тримав у долонях клаптик неба, і просто своїм читачам присвячую... Десь за вікном, у гамірній суєті львівських вулиць, осінь цілує заспані калюжі перших розтанувших сніжинок. Леткий подих вітру ледь помітно стукає у шибку, тим самим, ніби нагадуючи про щось дуже важливе. Чи то спонтанний трамвай далеких думок вривається у душу, чи то несамовито швидкий потяг віддалених емоцій мчить зі швидкістю світлової хвилі, чи пустий перон безнадійних надій... А може я просто заплуталась у власних почуттях і десь на дні свого серця шукаю відповіді на вічні запитання... Саме зараз, Тобі не вистачає доби на день життя, просторої небесної блакитті над головою, якоїсь невеличкої радості... А може... Насправді хочеться прохолодного вітру, райдужних безкрилих мрій, одягнути махрові тапочки на босу ногу, вимкнути комп'ютер, сісти за письмовий стіл, ввімкнути настільну лампу,- і тоді — нові записи в щоденник, запах яблук у кімнаті, ледь прочинене вікно, чашка гарячого чаю з лимоном і ... І там, у напівтемній кімнаті , притулившись в унісон до Твого серця, вирують думки... Такі різні і такі схожі... Вони ніби дивляться у Твою душу, пронизують буття і разом із зорями на нічному небосхилі сторожують світ...
    •  
    • Один аркуш, переплетений з мелодією 17 Лютого 2011

      Рейтинг:

      Ну,  ось...  Не  знаю,  з  чого  почати...  Як  давно  я  не  брала  до  рук  звичайний  аркуш  паперу  просто  щоб  писати,  пережити,  вилити  якусь  невеличку  частину  свого  серця,  запросити  погостювати  у  свою  душу,  просто,  щоб  відчути...  Я  зовсім  розівчилася  писати...  Не  знаю,  де  шукати  всі  слова,  як  їх  складати  у  довжелезні  речення,  а  все  основне-  залишати  між  рядками...  Я  навіть  не  пам'ятаю,  як  це:  говорити  і  мовчати  водночас... А  може  я  просто  не  знаю...що  там,  на  дні  мого  серця?  Чи  ще  живе  воно,  чи  дихає,  чи  ще  вміє  дарувати  людям  розраду  і  усмішку,  чи  вчиться  творити  світ  з  нуля,  чи  б'ється?..    Боюсь  знати...  Бо  є  сотні  запитань  із  словом  "чому"  і  жодної  відповіді,  яка  б  не  поміщала  у  собі  три  крапки...
    •  
    • "Я знайду Тебе" 03 Березня 2011

      Рейтинг:

      "Я знайду Тебе. Байдуже, скільки мине часу і як буде далеко, але я знайду Тебе" НАТАНІЄЛ ДО КОРИ В "ОСТАННЬОМУ З МОГІКАН"   Місто, закохане у кришталь пекучого весняного сонця, закутала нерозгадана таємниця весняної магії. Ніжні промінчики пробираються крізь фіранку почуттів, наповнюють серце новими і новими думками. Спонанні чи спокійні, дивні чи звичні, романтичні чи буденні,- ніяк не можу розібратися. Якісь з них дарують прекрасне, якісь нагадують про біль, а деякі кричать, волають, підштовхують і знову стихають. Вони лише мої і світ про них ніколи не дізнається...
    •  news image
    • Мамі 18 Березня 2013

      Рейтинг:

        Чомусь найближчим серцю людям найважче підібрати правильні слова. Усі букви спантеличено губляться, думки шелестять своїм багатоголоссям, серце б`ється частіше, гублячи найніжніші ноти, і слова всі не ті... А так хочеться помістити цілий світ у кількох рядках...
    •  news image
    • Різдвяне 13 Лютого 2014

      Рейтинг:

        Останні дні різдвяних колядок та запах ялинки у кімнаті. З крамниць зникають шопки, а з будинків – віночки. Трішки сумно і в такий час знову хочеться свята. Різдво не закінчується... Ніколи...
БЛОГЕРИ