Блоги

Люба Павелко

    •  
    • Біль матері 03 Жовтня 2011

      Рейтинг:

      Вузька стежина між колоссям вихилялася в різні боки. Вона йшла... Мовчки опустивши голову, дивилася ніби в нікуди. Не чула, що колоски оббивають її ноги, що колючі квіти торкаються рук, нічого не чула, несла в собі свій безмежний біль і тугу. В її руках опущений букет квітів... жовтих квітів, сумних квітів, а в очах... в очах вже немає сліз, ні, висохли, залишилася лише якась пустка і дикий біль... Ще молода, тільки в розквіті своїх років, здавалось, зараз на її обличчі має бути лише радість. Їй би тішитись вже дорослими дітьми, спостерігати їхнє щастя, а замість того - лише чорний одяг і безмежний смуток в очах.
БЛОГЕРИ