І Книга Самуїла


І Книга Самуїла: 8. Бажання Ізраїля мати власного царя



  1. Як Самуїл постарівся, настановив своїх синів суддями над Ізраїлем.
  2. Найстарший його син звався Йоіл, а другий - Авія; ці суддювали в Версавії.
  3. Та не ходили його сини його слідами: їх тягло до наживи, вони брали дарунки й кривили правдою.
  4. От і зійшлись усі старші Ізраїля, прийшли в Раму до Самуїла
  5. і промовили до нього: «Ти вже старий; сини ж твої не ходять твоїми слідами. Настанови, отже, царя над нами, щоб правив нами, як воно діється в усіх народів.»
  6. Не вподобалося Самуїлові, що вони сказали так: дай нам, мовляв, царя щоб нами правив! Тим то він помоливсь до Господа,
  7. але Господь сказав до Самуїла: «Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули: ні, вони мене відкинули, щоб я не царював над ними.
  8. Так само, як завжди поводилися зо мною з того часу, як я їх вивів був із Єгипту, й досі, - покидали мене й служили богам іншим, - отак вони поводяться й з тобою.
  9. Та, проте, ти слухай їхній голос; тільки ж попередь їх добре та поясни їм право царя, що царюватиме над ними.»
  10. Самуїл переказав усі слова Господні народові, що домагався царя у нього.
  11. Він сказав: «Ось яке буде право царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приділить їх собі до колісниць та коней, і вони будуть бігати перед його колісницею.
  12. Він настановить собі начальників над тисячами і начальників над півсотнями; звелить їм орати свої ниви та жати хліб свій, і виробляти собі військову зброю та знаряддя до своїх колісниць.
  13. Та й дочок ваших він собі візьме за благовонниць, куховарок і пекарок.
  14. Поля ваші та виноградники й сади оливні - найкращі - він забере й роздасть своїм слугам,
  15. З вашого посіву та винограднику він буде вимагати десятину й роздаватиме її своїм скопцям та слугам.
  16. Слуг ваших і слугинь, і щонайкращий скот ваш і ослів ваших він забере й поставить їх для себе до роботи,
  17. Дрібну скотину вашу він одесяткує, й самі ви станете його рабами!
  18. І коли будете нарікати на вашого царя, що ви ж собі вибрали, Господь тоді вас слухати не буде.»
  19. Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: «Ні, хай буде цар над нами!
  20. І щоб ми були також як усі народи, і цар наш судив нас, щоб виступав перед нами й провадив наші війни.»
  21. Самуїл вислухав усі слова народу й переказав їх Господеві.
  22. Господь же сказав до Самуїла: «Вволь їхню волю, постав царя над ними.» І Самуїл звелів мужам ізраїльським: «Ідіте кожен у своє місто.»