Пророк Осія


Пророк Осія: 7. Зіпсуття провідних верств Ізраїля



  1. Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії; вони бо брехню чинять; злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні.
  2. Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу. Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, - вони перед обличчям у мене.
  3. Вони своєю злістю царя розвеселяють, - князів обманами своїми.
  4. Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне.
  5. У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями.
  6. Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові; їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем.
  7. Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів. Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває.
  8. Ефраїм? Таж він з народами змішався; Ефраїм став, мов паляниця не обертана.
  9. Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає. На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає.
  10. Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають.
  11. Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію.
  12. Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне; я їх скараю за їхню злобу.
  13. Горе їм, бо утекли від мене; погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались. Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене.
  14. Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене.
  15. Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене.
  16. Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий. Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю.