Книга Пророка Єремії


Книга Пророка Єремії: 49. Пророцтва щодо Аммона 1-6; Едома 7-22; Дамаску 23-27; арабських племен 28-33; Еламу 34-39



  1. Про аммоніїв. Так говорить Господь: «Хіба в Ізраїля синів немає? Хіба нема спадкоємців у нього? Чому Мілком загарбав Гада, і його народ у його містах розсівся?
  2. Тому надійдуть дні, - слово Господнє, - і в Раббі синів Аммона залунає крик воєнний, і вона стане купою розвалин, а дочки її будуть спалені пожежею. Тоді Ізраїль заволодіє тими, які ним володіли, - слово Господнє.
  3. Заголоси ж, Хешбоне, бо надійшов спустошник, здійміте крик, дочки Рабби, підперізуйтесь веретищем, плачте й блукайте з нарізами на шкірі, бо Мілком піде в неволю, а з ним його священики й князі.
  4. Чого пишаєшся долинами, родючою низиною твоєю, дочко зрадлива? Надієшся на твої скарби й кажеш: Хто сміє виступити проти мене?
  5. Ось я пошлю на тебе страх з усіх твоїх околиць, - слово Господа, Бога сил. Порозганяють вас, кожного куди попало, і нікому буде втікачів збирати.
  6. Але потім я зміню долю аммоніїв, - слово Господнє.»
  7. Про Едома: Так говорить Господь сил: «Невже нема більш мудрости в Темані? Чи то не стало ради у розумних? Хіба їхня мудрість заникла?
  8. Втікайте, не оглядайтеся, сховайтеся глибоко у печерах, о мешканці деданські, бо хочу навести погибель на Ісава, - час його кари!
  9. Коли до тебе прийдуть виноград збирати, не лишиться на них ані грона, коли вночі вломляться злодії, награбують скільки захочуть.
  10. Я бо до нитки обберу Ісава, я сховище його відкрию, він не сховається вже більше. Вигублене буде його потомство і його брати, і його сусіди, - та й його самого більш не буде.
  11. Лиши твоїх сиріт, я буду їх живити, і твої вдови нехай на мене уповають.»
  12. Так бо говорить Господь: «Ось і ті, яким би не належалося пити чашу, мусіли її пити, а ти б то не мав бути караний? Ні, не уникнеш кари! Мусиш пити!
  13. Бо я клянуся самим собою, - слово Господнє, - що Боцра стане острахом, сміховищем, дивовижею й прокляттям, а всі його міста поробляться вічною руїною.
  14. Я почув від Господа вістку, гінця вже послано поміж народи: Збирайтеся, ідіть на нього, готуйтеся до бою!
  15. Ось бо зроблю тебе малим між народами, погордженим серед людей.
  16. Грізна постава твоя й твоє горде серце тебе завели в оману, тебе, що живеш у розщілинах скалистих, що дряпаєшся гірськими шпилями. Бо хоч би ти, немов орел, звив собі гніздо високо, я й звідти тебе скину, - слово Господнє.
  17. Едом стане пустинею; хто переходитиме попри нього, вжахнеться й тільки посвистуватиме, дивившись на його рани.
  18. Як по зруйнуванні Содому й Гомори й сусідніх міст, - слово Господнє, - ніхто не буде більше там жити й ніяка людина в нім не оселиться.
  19. Ось він, неначе лев, виходить із чагарів йорданських на зелені луки. Але умить я прожену його звідти і поставлю там мого вибранця. Бо хто мені рівня? Хто мене на суд покличе? Та й де той пастир, що встоявся б проти мене?»
  20. Тому слухайте Господню постанову, що він ухвалив проти Едома, і задуми, що він намислив проти мешканців Теману: навіть найменших із отари геть потягнуть, над тим здивується їхнє пасовисько.
  21. Від гуку їхнього падіння земля стрясеться, а відгомін їхнього крику чути буде аж до Червоного моря.
  22. Ось він орлом здіймається й ширяє, і над Боцрою розпускає свої крила, і серце витязів едомських буде тоді, мов серце жінки-породіллі.
  23. Про Дамаск: «Окрилися соромом Хамат і Арад, почувши сумну вістку. Вони хвилюються, як море, стривожені, й заспокоїтись не можуть.
  24. Зомлів Дамаск і кинувся навтіки, його огорнув страх, схопили його болі й муки, мов породіллю.
  25. Який полишений той славний город, те радісне місто!
  26. Тому поляже на майданах його юнацтво й всі його вояки загинуть того часу, - слово Господа сил.
  27. Я розкладу вогонь попід дамаськими мурами, він пожере палати Бен-Гадада.»
  28. Про Кедар і про царства Хацору, що завоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: «Уставайте, рушайте на Кедар, руйнуйте синів Сходу!
  29. Шатра й овець їхніх позабирайте, опони для шатер і все начиння. Возьміте собі їхніх верблюдів, кричіте проти них: Страх з усіх боків!
  30. Біжіте, втікайте швидко, ховайтеся глибоко, о мешканці Хацору, - слово Господнє! Навуходоносор бо, цар вавилонський, взяв постанову й задум проти вас намислив.
  31. Уставайте, рушайте проти самовпевненого народу, що живе безпечно, - слово Господнє, - що не має ні дверей, ані засувів, що живе відлюдно.
  32. Верблюди їхні зробляться лупом, здобиччю - численні їхні отари. Я їх розсію по всіх вітрах, - отих, що голять собі скроні; з усіх боків я наведу на них погибель, - слово Господнє.
  33. І зробиться Хацор леговищем шакалів, пустинею навіки. Ніхто не буде більш там жити, ніяка людина в нім не оселиться.»
  34. Слово, що надійшло до пророка Єремії про Елам на початку царювання Седекії, царя юдейського.
  35. Так говорить Господь сил: «Ось я зломлю лук Елама, стрижень його потуги.
  36. Я наведу на Елама чотири вітри з чотирьох сторін неба. Я їх розвію по всіх тих вітрах, і не буде такого народу, до якого б не зайшли вигнані еламії.
  37. Нашлю на еламіїв страх перед їхніми ворогами й перед тими, що пантрують на їхню душу, і наведу на них лихо й палкий гнів мій, - слово Господнє. Я пошлю меч слідом за ними, аж доки не винищу їх дощенту.
  38. Я поставлю мій престол в Еламі і вигублю його царя та князів, - слово Господнє.
  39. Але в майбутньому я зміню долю Елама», - слово Господнє.