Книга Пророка Єремії


Книга Пророка Єремії: 26. Єремія у смертельній небезпеці



  1. На початку царювання юдейського царя Йоакима, сина Йосії, надійшло таке слово від Господа:
  2. «Так говорить Господь: Стань на подвір'ї Господнього дому й промов до збору людей з міст юдейських, що приходять поклонитись у Господньому домі, усі слова, що повелю тобі сказати їм; не пропусти ні слова.
  3. Може, послухають та й зверне кожен від своєї лихої дороги, і тоді я відведу те лихо, що задумав був наслати на них за лихі їхні вчинки.
  4. Говори до них: Так каже Господь: Якщо ви не послухаєте мене, щоб ходити в моїм законі, що я поставив був перед вами,
  5. щоб слухати слів слуг моїх пророків, що я раз-у-раз до вас невпинно посилаю, дарма, що ви їх не слухаєте, -
  6. то я з домом цим учиню, як із Шіло, а місто це віддам на прокляття усім народам землі.»
  7. Священики, пророки й увесь народ чули, як Єремія говорив ці слова в Господньому домі.
  8. Коли ж Єремія закінчив говорити все те, що Господь звелів йому сказати до всього народу, ухопили його священики, пророки й увесь народ, кричавши: «Кінець тобі!
  9. Навіщо пророкуєш ім'ям Господнім, мовляв, із домом цим станеться те, що з Шіло, а місто це спустіє, збезлюдніє?» І зібрався весь народ у домі Господнім на Єремію.
  10. Довідавшись князі юдейські про те, поприходили до Господнього дому та й посідали коло входу в новій брамі Господнього дому.
  11. Тоді священики й пророки промовили так до князів і до всього народу: «Смертельний вирок належиться цьому чоловікові, він бо пророкує проти цього міста, як те самі ви чули на власні вуха.»
  12. Єремія ж так відповів до всіх князів і до всього народу: «Господь послав мене пророкувати проти цього дому й проти цього міста всі ті слова, що ви чули.
  13. Тим то направте ваші путі й ваші вчинки, слухайте голос Господа, Бога нашого, і Господь відведе те лихо, що виповів був на вас.
  14. Щождо мене, то ось я - в руках ваших. Чиніте зо мною, що на погляд ваш добре й праве.
  15. Тільки затямте собі гаразд, що коли вб'єте мене, то безвинну кров накличете на себе й на це місто та й на його мешканців, бо Господь справді послав мене до вас проректи всі ці слова до вух ваших.»
  16. Тоді князі й увесь народ промовили до священиків та пророків: «Цей чоловік не заслужив на смертний вирок, бо він промовляв до вас ім'ям Господа, Бога нашого.»
  17. Та й деякі з старших людей у країні виступили й сказали до всього зібраного народу:
  18. «Міхей з Морешету пророкував за юдейського царя Єзекії та й промовив був до всього юдейського народу: Так каже Господь сил: Сіон буде розораний, як поле, Єрусалим стане румовищем, а гора, де храм, стане залісненою!
  19. Хіба ж убив його за те Єзекія, цар юдейський, та ввесь Юда? Чи не мали вони страху перед Господом і не вблагали обличчя Господнє так, що він відвів те лихо, яким загрозив був їм? А ми мали б накликати лихо велике на наші душі?»
  20. Пророкував ще й другий во ім'я Господнє, Урія, син Шемаї, з Кіріят-Єаріму. Пророкував віч проти цього міста й проти цієї країни якраз тими словами, що й Єремія.
  21. Почув його слова цар Йоаким з усіма своїми вельможами й князами, і намагався цар його вбити, але Урія довідався про те й, сполоханий, утік та й прибув у Єгипет.
  22. Та цар Йоаким послав людей у Єгипет: Елнатана, сина Ахбора, та інших з ним.
  23. Узяли вони Урію з Єгипту та й привели до царя Йоакима, а той звелів стяти його мечем та й кинути труп його на кладовищі для простих людей.
  24. Однак, Ахікам, син Шафана, заступився за Єремію, тож не видано його народові на смерть.