Книга Пророка Ісаї


Книга Пророка Ісаї: 48. Все, що сталося, Бог предсказав був



  1. Слухайте цього, доме Якова, Ви, що ім'ям Ізраїля зветеся, що вийшли з лона Юди! Ви, що присягаєтесь ім'ям Господнім, що прославляєте Бога Ізраїля, хоч і нещиро, не по правді.
  2. Вони бо називають себе за святим містом і покладаються на Бога Ізраїля; Господь сил - його ім'я.
  3. «Що давно сталося, я наперед був прорік; воно з уст у мене вийшло, я оголосив був, я чинив швидко, і воно здійснилось.
  4. А що знав я, що ти впертий, що твоя шия - залізна палиця, що лоб твій мідяний,
  5. то й об'явив я тобі це здавна, оголосив раніш, ніж воно прийде, щоб ти не говорив: Кумир мій учинив те, мій тесаний, мій вилитий бовван це звелів.
  6. Ти чув, ти бачив те все. Не хочеш у тім признатись? Уже тепер я оголошую тобі нове й тайне, чого ти не знаєш,
  7. що здійснюється вже тепер, а не колись, про що ти досі не чував, тож і не скажеш: Я знав це!
  8. Не чув ніколи ти про те й не знав, і вухо твоє не було відтулене здавна, бо я знав, що ти вельми зрадливий, і бунтарем звуть тебе вже з лона твоєї матері.
  9. Імени мого заради відтягав я гнів мій, заради моєї слави тебе щадив я, щоб тебе не погубити.
  10. Ось я розтопив тебе, мов срібло, випробував тебе в горні страждання.
  11. Заради себе, заради себе самого я чиню це; бож як би ім'я моє могло сквернитись? Я славою моєю іншому не поступлюся.
  12. Слухай же, Якове, мене, Ізраїлю, якого я покликав! Я, я перший, я й останній.
  13. Таж моя рука заснувала землю, моя правиця розпростерла небо. Покличу їх, - передо мною стають разом.
  14. Зберіться всі докупи й слухайте! Хто між ними прорік це? Той, що його Господь любить, здійснить його волю над Вавилоном і над халдейським поріддям.
  15. Я, я промовив, я його покликав. Я його привів, зробив щасливою його дорогу.
  16. Приступіте до мене, слухайте ось що: Вже спочатку не говорив я потай; ще поки все сталось, я там був. Тепер же Господь Бог і його дух мене посилає.
  17. Так говорить Господь, твій Викупитель, Святий Ізраїля: Я Господь, Бог твій, який тебе на добро наставляє, який тебе веде по дорозі, що нею маєш ходити.
  18. Якби ж то ти вважав на мої повеління! Щастя твоє було б, мов річка, а справедливість твоя - як хвилі в морі.
  19. Немов піску, було б твого потомства; тих, що вийдуть із твого лона, немов його зернят; ім'я твоє не щезло б, не зникло б з-перед мене.»
  20. Виходьте з Вавилону! Утікайте від халдеїв! Голосно, весело вістіть, оголосіть це! Ширіть це аж до кінців світу! Скажіть: «Господь викупив Якова, свого раба.»
  21. І не зазнали вони згаги, як він вів їх через пустиню. Він вивів для них воду із скелі, розколов скалу, і потекли води.
  22. Немає, каже Господь, для злих миру.