Книга Пророка Ісаї


Книга Пророка Ісаї: 34. Кінець Едома



  1. Приступіть, народи, слухайте й уважайте, люди! Нехай чує земля і все, що її сповнює, вселенна й усе, що вона родить!
  2. Бо гнів Господній проти всіх народів, і його обурення проти всього їхнього війська. Він їх призначив на цілковиту загладу; він на порубання їх видав.
  3. Убитих їхніх будуть на вулицю кидати; і сморід їхніх трупів здійметься вгору; гори розмокнуть від їхньої крови.
  4. Зітліє все небесне військо, небо звинеться, мов сувій, і все його військо упаде, як спадає лист із лози та неспіла смоква падає із смоківниці.
  5. Бо мій меч упився на небі; ось він спускається на Едом і на народ, що я призначив на погибель, на засуд.
  6. Господній меч сповнився кров'ю; він стучнів від жиру, від крови ягнят і козлів, від ясиру з нирок баранів, бо Бог у Боцрі справляє жертву, велике стинання в Едом-краю.
  7. І буйволи зійдуть з ними, й бики з бугаями, їхній край уп'ється кров'ю, їхній порох від ситі стучніє.
  8. Бо це день Господньої відплати, рік воздання для оборонця Сіону.
  9. Потоки його візьмуться смолою, а порох його - сіркою; земля його стане горючою живицею.
  10. Вночі і вдень не буде погасати; вічно буде здійматися дим з неї. Пустинею від роду і в рід лежатиме по віки вічні; ніхто не буде через неї проходити.
  11. Пелікан з їжаком заволодіють нею, і пугач з вороном там оселяться. Господь простягне по ній шнур спустошення і вагу ворожнечі.
  12. І знатних на ній більше не буде; царів там більше не будуть вибирати, і всі князі її знищені будуть.
  13. В її палатах виженеться тернина; кропива й будяки в її твердинях; сама вона стане леговищем шакалів, оселею для струсів.
  14. Дикі коти та гієни будуть зустрічатися, волохачі один з одним перекликатимуться. Нічна мара там буде спочивати і знайде собі спокій.
  15. Там гад гніздитиметься і нестиметься, висиджуватиме яйця і виводитиме гадюченят. Там яструби будуть збиратись, кожен із самицею своєю.
  16. Шукайте в Господній книзі й читайте! Нічого з усього цього там не бракує, бо це уста його повеліли, і дух його зібрав їх.
  17. Сам він кидав їм жереб, його рука те поділила їм під міру. Вони повіки будуть нею володіти і з роду в рід будуть на ній жити.