Приповідки


Приповідки: 8. Заклик мудрости 1-11; мудрість сама про себе 12-21; творча мудрість 22-36



  1. Хіба мудрість не кличе, | розум не здійма свій голос?
  2. На верху горбів при дорозі, | стає вона й на розпуттях.
  3. Коло воріт, при вході в місто, | при вході в двері вона голосно гукає:
  4. “Це вас я кличу, люди; | до синів людських мій голос.
  5. О простодушні, обачности навчайтесь, | і ви, безглузді, ума набирайтесь!
  6. Слухайте, бо я про важливе говоритиму, | і з уст моїх вийдуть слова правдиві.
  7. Уста мої виповідають правду, | і зло моїм устам огидне.
  8. Всі слова уст моїх правдиві, | нема нічого в них нещирого, кривого.
  9. Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, | і слушні тому, хто придбав знання.
  10. Прийміть мою науку, а не срібло, | і радше знання, ніж золото добірне,
  11. бо мудрість ліпша понад перли; | ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.
  12. Я мудрість, з обачністю я перебуваю; | я посідаю знання розважливе.
  13. Страх Господній то ненависть до зла. | Пиху та гордість, лиху поведінку | й уста нещирі я ненавиджу
  14. У мене рада й помисл; | я - розум, у мене сила.
  15. Мною царі царюють | і князі встановляють право.
  16. Мною старшини правлять, | вельможі судять усю землю.
  17. Я люблю тих, які мене люблять; | хто шукає мене пильно, той знаходить.
  18. Багатство й слава в мене, | постійні блага й справедливість.
  19. Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; | прибуток мій - над срібло добірне.
  20. Я ходжу путями правди, | стежками права,
  21. щоб дати блага тим, які мене люблять, | щоб наповнились їхні скарбниці.
  22. Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних.
  23. Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала;
  24. коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних.
  25. Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась;
  26. тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового.
  27. Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні,
  28. як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела,
  29. . як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, -
  30. я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,
  31. гралась на його земному крузі, | моя бо втіха: бути; з людськими синами.
  32. Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: | щасливі тії, що дороги мої пильнують!
  33. Слухайте науки й будьте мудрі, | не гордуйте нею.
  34. Щасливий чоловік, що мене слухає, | що день-у-день біля дверей моїх чуває, | біля моїх одвірків стоїть на сторожі!
  35. Бо хто мене знаходить, той життя знаходить | й осягає від Господа ласку.
  36. Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; | всі мої ненависники - смерть полюбляють.”