Приповідки


Приповідки: 31. Притчі Лемуела: добра засада 1-9; похвала чеснотливій жінці 10-31



  1. Слова царя Лемуела, царя Масси, | що їх навчила його мати:
  2. Що, сину мій? Що, сину мого лона? | Що, сину моїх обітниць?
  3. Не віддавай жінкам твоєї сили, | ні твого серця тим, що царів гублять.
  4. То не царям, о Лемуеле, | не царям вино пити, | ані князям бажати п'янких напоїв!
  5. Щоб вони, напившись, знову не забули, | та не покривили суду всіх, що пригноблені.
  6. Дайте п'янких напоїв тому, що погибає, | і вина тим, яким на серці гірко;
  7. нехай п'є й забуде свої злидні, | і нехай більше не згадує про своє горе.
  8. Відкрий твої уста на користь німого, | для всіх, що їм виречено погибель.
  9. Відкрий твої уста, суди по правді, | розсуди діло бідного та сіромахи.
  10. Жінку цнотливу - хто її знайде? | Ціна її вища над перлини!
  11. Серце її мужа покладається на неї; | йому не бракуватиме прибутку.
  12. Вона чинить йому добро, не зло, | покіль віку в неї.
  13. Дбає про льон та вовну, | радо працює власними руками.
  14. Вона, немов ті кораблі купецькі, | здалека хліб привозить.
  15. Встає удосвіта, дає домашнім їжу, | і пай своїм слугиням.
  16. До поля придивляється і його купує, | і з власних рук дорібку виноградник садить.
  17. Стан вона свій підперізує міцно, | й береться жваво до роботи.
  18. Бачить, що її праця процвітає, | світло її вночі не гасне.
  19. Руки до кужеля простягає, | а пальці її держать веретено.
  20. Вона для вбогого розтуляє долоню, | нужденному подає руку.
  21. Сніг не страшний для її хати, | бо вся її сім'я одягнена подвійно.
  22. Покривала вона собі готує, | льон тонкий і порфіра - її одежа.
  23. Мужа її шанують у воротях, | як засідає зо старшинами краю.
  24. Вона тче тонке полотно й продає, | і пояси купцеві доставляє.
  25. Сила й гідність - її одежа, | і вона собі сміється з прийдешнього дня.
  26. Уста свої з мудрістю відкриває, | доброта науки на язиці в неї.
  27. Ретельно наглядає за ходом справ у хаті, | хліба не знає їсти, нічого не робивши.
  28. Діти її встають і її величають, | муж її теж її вихваляє.
  29. . Сила було жінок цнотливих, | ти ж перевищила усіх їх.
  30. Краса - річ оманлива, врода - марна; | жінка, що Господа боїться, - така хвали достойна!
  31. Дайте їй з того, що надбали її руки, | і нехай її вчинки хвалять її при брамі.