Приповідки


Приповідки: 30. Притчі Агура



  1. Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:
  2. Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.
  3. Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.
  4. Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? | Хто зібрав вітер у своїх жменях? | Хто замкнув воду в свою одежу? | Хто всі кінці землі поставив? | Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, | якщо ти знаєш?
  5. Кожне слово Боже випробуване; | він - щит для тих, що в нього захисту шукають.
  6. До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
  7. Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
  8. неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,
  9. щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.
  10. Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
  11. Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;
  12. є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;
  13. є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;
  14. є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, | немов ті ножі - ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.
  15. П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
  16. Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”
  17. Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | - око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.
  18. Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:
  19. дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.
  20. Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”
  21. Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:
  22. раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;
  23. нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.
  24. Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:
  25. мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;
  26. борсуки - народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;
  27. сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;
  28. павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.
  29. . Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:
  30. лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;
  31. півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.
  32. Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.
  33. Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.