Приповідки


Приповідки: 28. Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29



  1. Лихий утікає, як ніхто за ним і не женеться; | а праведник, немов той лев упевнений.
  2. Через провину краю багато князів у ньому; | але, з людиною розумною й досвідченою, | встановлений лад буде тривати довго.
  3. Убогий чоловік, що бідних утискає, | це зливний дощ, що хліб змиває.
  4. Ті, що закон кидають, - безбожних вихваляють, | а ті, що бережуть закон, - обурюються проти них.
  5. Ледачі люди не розуміють правди; | ті ж, що шукають Господа, все розуміють.
  6. Ліпший убогий, що по правді ходить, | ніж той, хто на кривій дорозі, хоч і багатий.
  7. Розумний син закони зберігає; | хто ж дружить з гультяями, той соромить батька.
  8. Хто збільшує маєтки лихвою, | той збирає їх для милосердного до вбогих.
  9. Хто відхиляє вухо, щоб не слухати закону, | того й молитва осоружна.
  10. Хто зводить праведних на лиху стежку, | сам упаде в свою ж власну яму, а невинним буде добре.
  11. Багатий чоловік вважає себе мудрим, | але вбогий-розумний викриє його.
  12. Як праведні перемагають - велика радість, | а як лихі запанують -ховається кожен.
  13. Хто затаює свої гріхи, той не матиме щастя-долі; | а хто, признавшись у них, їх покине, той зазнає ласки.
  14. Щасливий той, хто завжди богобоязний, | хто ж серцем запеклий, того спіткає лихо.
  15. Як лев рикаючий і як ведмідь голодний, | так лихий пан над народом бідним.
  16. Князь-недоумок множить утиски; | та хто захланність ненавидить, - того дні продовжаться.
  17. Людина, на якій затяжить кров пролита, | втікатиме аж до могили, - ніхто її не здержить.
  18. Хто живе чесно, той спасеться; | а хто дорогами кривими ходить, той впаде в яму.
  19. Хто обробляє свою землю, той буде мати хліб донаситу; | хто ж за пустим женеться, той злиднів матиме по горло.
  20. На вірного посипляться благословення; | хто ж хоче швидко збагатитись, не уникне кари.
  21. Не годиться вважати на особи, | бо за шмат хліба - людина від правди відступає.
  22. Жадібний біжить навздогін за багатством; | йому й не в догад, що його наздоженуть злидні.
  23. Хто другого картає, здобуде з часом | більше ласки, ніж той, що пеститься язиком.
  24. Хто обдирає батька й матір та каже: “Це не гріх!” | - той товариш розбишаки.
  25. Завидливий здіймає сварку, | а хто надіється на Господа, той житиме щасливо.
  26. Хто покладається на власний розум, той дурень; | хто ж ходить мудро, той спасеться.
  27. Хто бідному дає, той злиднів не зазнає; | хто ж закриває свої очі, той матиме прокльонів силу.
  28. Усі ховаються, коли лихі панують; | а як вони зникають, праведників більшає.