Приповідки


Приповідки: 20. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха



  1. Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні; | кожен, хто кружляє їх, - нерозумний.
  2. Гнів царський, ніби рик лева; | хто його побуджує, шкодить собі.
  3. То честь для чоловіка - сварки уникати; | а кожен дурень розпочинає сварку.
  4. Осінь пройшла, і не оре лінивий; | у жнива проситиме, та не матиме нічого.
  5. Води глибокі - задума в людськім серці; | але розумна людина їх черпатиме звідти.
  6. Чимало людей доброту власну вихваляють, | та вірну людину, хто знайде?
  7. Хто ходить у своїй невинності правдиво, | - щасливі його діти після нього!
  8. Цар, що на судовому престолі засідає, | всю погань, лиш погляне, розганяє.
  9. Хто може сказати: “Я очистив моє серце, | я - чистий від гріха мого?”
  10. Дві ваги та дві міри, | - огидне Господеві одне й друге.
  11. Вже з того, як поводиться дитина, видно, | чи чисті й праві будуть її вчинки.
  12. Вухо, що чує, й око, що бачить, | - Господь створив одне й друге.
  13. Не люби спати, щоб не збідніти; | відкрий очі, й будеш ситий хлібом.
  14. “Недобре, - недобре!” - каже, хто купує; | а як відійде - не нахвалиться.
  15. Є золота й перел багато, | та найдорожча прикраса - уста розумні.
  16. Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився; | коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.
  17. Солодкий людині хліб, неправдою нажитий, | та потім в його роті жорстви повно.
  18. Задуми зміцнюються при нараді; | хитрощами провадити б війну.
  19. Той наклепник, хто відкриває тайни; | хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.
  20. Хто проклинає батька-матір, | того свічка погасне в глухій пітьмі.
  21. Майно, швидко набуте на початку, | напослідок не буде благословенне.
  22. Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.
  23. Огидні Господеві двоякі терези; | вага фальшива - річ недобра.
  24. Господь керує кроками людини; | людині ж як зрозуміти свою дорогу ?
  25. Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”, | а по обіті - розмірковувати.
  26. Мудрий цар злих провіває, | а потім по них колесом котить.
  27. Господній світич - дух людини, | що вивідує всі глибини серця.
  28. Милость і правда царя оберігають; | його престол милістю підпертий.
  29. . Слава молодих - їхня сила; | старих окраса - їхній сивий волос.
  30. Побиття аж до крови - лік проти зла, | так само й удари, що доходять аж до нутра.