Приповідки


Приповідки: 19. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха



  1. Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.
  2. Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає - помилиться.
  3. Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.
  4. Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.
  5. Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
  6. Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.
  7. Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.
  8. Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.
  9. Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.
  10. Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі - панувати над князями.
  11. Розважність людини - бути повільним до гніву; | слава її - переступи забувати.
  12. Гнів царський - мов рик лева, | а його милість - як роса на рослину.
  13. Дурний син - батькові нещастя; | а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.
  14. Дім і достатки - то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.
  15. Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.
  16. Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.
  17. Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.
  18. Карай твого сина, покіль є надія, | але б'ючи, не бий його до смерти.
  19. Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
  20. Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.
  21. Багато задумів у серці людини, | але воля Господня - вона встоїться.
  22. Плід людини - її милосердя; | убогий - ліпший, ніж брехун.
  23. Господній острах - життєдайний: | насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
  24. Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.
  25. Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.
  26. Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.
  27. Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.
  28. Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.
  29. . Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних - удари.