Приповідки


Приповідки: 18. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха



  1. Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради.
  2. Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє.
  3. Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором.
  4. Глибокі води - слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце.
  5. Воно не добре - вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити.
  6. Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари.
  7. Уста безумного - його руїна; | губи його - сіть на його душу.
  8. Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять.
  9. Недбалий у своїй роботі | - руїнника брат рідний.
  10. Ім'я Господнє - міцна башта: | праведник утече до неї - і безпечний.
  11. Багатого достатки - його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока.
  12. Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою - покора.
  13. Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором.
  14. Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести?
  15. Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки.
  16. Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить.
  17. Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє.
  18. Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми.
  19. Уражений брат - немов місто-твердиня, | і чвари - немов засуви в замку.
  20. Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх.
  21. Смерть і життя - у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме.
  22. Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку.
  23. Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко.
  24. Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.