Приповідки


Приповідки: 1. Заголовок 1-7; лихе товариство 1-19; заклик мудрости 20-33



  1. Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,
  2. щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,
  3. щоб засвоїти (собі) освічену науку, | - справедливість, правосуддя та правоту, -
  4. щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,
  5. щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,
  6. щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.
  7. Острах Господній - початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.
  8. Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,
  9. бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.
  10. Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!
  11. Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного - без усякої причини,
  12. поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
  13. Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.
  14. Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!”
  15. Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,
  16. бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.
  17. Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.
  18. Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.
  19. Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.
  20. Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,
  21. на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:
  22. “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?
  23. Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.
  24. За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
  25. за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, -
  26. то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;
  27. як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.
  28. Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
  29. . За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,
  30. поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, -
  31. тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.
  32. Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.
  33. Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха”.