Вихід


Вихід: 22. Крадіжки та шкоди 1-5; відшкодування 6-14; різні випадки 15-30



  1. «Коли впіймають злодія, як вломлюватиметься, і поб'ють так, що вмре, нема злочину крови.
  2. Коли ж над ним уже зійшло сонце, тоді є кривавий злочин; злодій мусить відшкодувати; коли в нього нічого нема, так продадуть його самого за крадіж.
  3. Коли ж украдене, чи то віл, чи осел, чи ягня, знайдеться у нього живим, поверне вдвоє.
  4. Коли хто попасав би на полі, або на винограднику й пустив би худобину пустопаш, а вона повипасала б на сусідовім полі, то винагородить щонайкращим із свого поля або виноградика свого.
  5. Коли вибухне вогонь і кинеться в тернину й перекинеться на копи або на хлібні поля, або й на поле, той, хто спричинив пожежу, мусить дати (повне) відшкодування.
  6. Коли хтось передасть другому гроші чи якісь вартісні речі на переховок, і викрадуть їх у нього з хати, мусить злодій, як знайдеться, повернути вдвоє.
  7. Як же злодія не знайдуть, мусить господар хати з'явитися перед Богом, щоб довести, що то не він присвоїв ближнього речі.
  8. В кожнім порушенні власности, чи то буде віл, чи осел, чи вівця, чи одежа, чи всяка інша згуба, що про неї хтось (пошкоджений) скаже: Ось воно, - справа обох мусить іти перед Бога; і той, кого Бог визнає винним, зверне другому вдвоє.
  9. Коли хтось передасть другому на переховування осла, чи вола, чи вівцю, словом, якубудь тварину, і воно здохне, скалічиться або його вкрадуть так, що ніхто не бачив,
  10. нехай присяга перед Господом розв'яже між обома, чи він не присвоїв собі річ ближнього; господар мусить пристати (на це), і той не має платити нічого.
  11. Коли ж насправді вкрадено в нього, мусить господареві за неї заплатити.
  12. Коли ж (дикий звір) роздер, нехай принесе розшматоване на доказ, а за розшматоване не має платити нічого.
  13. Коли хто визичить у другого скотину, і вона окалічіє чи здохне, власника ж не було при тому, -вповні заплатити.
  14. Коли ж власник був при тому, не треба йому платити нічого. Якщо дана була (тварина) в винайм, то одержить він ціну винайму.
  15. Коли хто зведе ще незаручену дівчину та й спізнає її, мусить дати їй посаг і взяти собі за жінку.
  16. Коли ж батько рішуче відмовиться дати її йому за жінку, то звідник одважить стільки срібла, скільки дають у віно дівицям.
  17. Не лишай відьми живою.
  18. Кожного, що злігся зо скотиною, каратимеш смертю.
  19. Хто приносить жертву божкам, а не одному тільки Господеві, на того впаде анатема.
  20. Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.
  21. Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти.
  22. Бо коли ти їх пригнічувати будеш, і вони голосінням заголосять до мене, то слухом почую зойк їх.
  23. І запалає гнів мій, і мечем висічу вас так, що жінки ваші стануть вдовами, а діти сиротами.
  24. Коли позичиш гроші комусь із мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем, ані не накладатимеш на нього відсотків.
  25. Коли візьмеш у заставу одежину ближнього твого, мусиш повернути її йому до заходу сонця;
  26. бо стільки й прикриття його, що та одежинка на його тілі; у чім же лягти йому? Як заголосить до мене, я почую його, бо я милосердний.
  27. Не хулитимеш Бога, і князя народу твого не проклинатимеш.
  28. З надміру врожаю твого та з соків точила твого не гаятимешся з приносом. Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені.
  29. Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.
  30. Будьте ж мені людьми святими; м'яса, розшматованого звірюкою в полі, не їстимете; псам викинете його.»