Книга Псалмів: 90. (89) Бог - вічне пристановище 1-6; гріх - причина злиднів 7-11; молитва 12-17



  1. Молитва. Мойсея, чоловіка Божого.
    Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.
  2. Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.
  3. Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»
  4. Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.
  5. Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє.
  6. Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає.
  7. Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого.
  8. Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.
  9. Усі бо наші дні никнуть від гніву твого; літа наші минають, мов зідхання.
  10. Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років; і більшість із них - то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм.
  11. Хто знає силу гніву твого? Хто бачив твоє обурення?
  12. Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго.
  13. Повернися, Господи! - докіль? -і змилуйся над слугами твоїми.
  14. Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.
  15. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе.
  16. Хай з'явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям.
  17. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших!